«І бачив я стобарвну душу світу»: до річниці з дня смерті Миколи Петренка

Молода осінь

Швидко і невблаганно котиться колесо часу. «В снігу, в цвітінні, в позолоті» мчать літа. Ще недавно, восени 2019 року, відомий український поет Микола Петренко (1925-2020) був гостем «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки». А вже 10-те жовтня 2021 року сповістило про роковину з дня смерті поета.

І хоч Миколу Петренка ми вже не можемо бачити у земному житті, все ж, залишилися його прекрасні книги, в яких він вилив усе наболіле. Поет писав «свої вірші кров’ю», «колючками табірного дроту», розбивав «пам’ять об чорний поріг».

Молода осінь

Але його «уперта надія» проростала з-поза грат, «щоб побачити сонце». І як там не було, а Микола Петренко бачив також «стобарвну душу світу». Наприклад, дивовижно написав про троянду:

«Сьогодні не про це.
Не про печаль і зраду.
Не про концтабори,
про ницість, про війну, –
Сьогодні ти прийшла
і принесла троянду.
Про неї говорім.
Про неї. Про одну.
Усе ж вона цвіте – між гуркоту і чаду!
Ерозія сердець – а все ж вона цвіте!
Дитинність пелюсток як диво, як розраду
Кладім на біль і жаль – є право в нас на те…».

Самозапалення

Ось таким був редактор Львівського телебачення з Полтавщини Микола Петренко. Світла йому пам’ять.

Фото книг з фондів «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки».



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*