Зима – це не лише пора посиденьок вдома, а й вилазок у гори. Колись автор блогу ходив на вершини лише влітку, а згодом вирішив трохи побавитися в екстремала.

З роками розумієш, що зимові гори – це добре, але домашній комфорт теж ніхто не відміняв. Тому вже зараз трохи збився з того. Але, коли побачив що надворі так крутезно засипає снігом вирішив згадати молодість і разом з компанйонами поїхав на гору Камула. Знаходиться вона біля села Романів Перемишлянського району Львівської області.

Висота не велика, а точніше 471 метри над рівнем моря. Проте, ця гора має свій колорит. Бували тут восени, хотіли побувати й взимку.

Вкластися в один день цілком реально. Найголовніше встигнути на автобус (Львів – Романів). Виїжджає він з АС на ДБК о 11 годині 10 хвилин. Їхати приблизно годину.

Що ж, ми на місці й наша подорож розпочинається. Підніматися на Камулу теж не довго, приблизно хвилин сорок. Особливістю нашого сходження було обов’язкове смаження ребер, а також спів. Плани вдалося втілити в життя, але все вийшло дійсно по-екстремальному.

Найголовнішою проблемою було розпалювання вогнища. Так, ми мали «шашки», розпалювач, але при шквальному вітрі й вони не допомагали. Та, що ми хотіли, навіть фішка «Камули» біседка за хвилин 10 знову стала сніжною. І це при тому, що ми розклали стіл, все почистили. Довелося використовувати для розпалювання вогню сокиру та каримат. Вітер хоч якось, але ми втихомирили, а згодом ще й розпалили вогнище. Скільки свята то було, аж лісники нас навідали. Виявляється в цю пору року бракон’єри полюбляють вистрілювати місцевих тварин. Ось саме вони й гонять їх.

Реберця вдалося приготувати дуже смачно. І це при тому, що смажили ми їх на відкритому вогні. Таке теж буває.

У день наших відвідин гори Камула було дійсно холодно, бо навіть 50 грам коньяку, гарячий чай нам не допомагали зігрітися. А потім була пісняяяяяяяяяяяяяя. Ех, люблю я співати. А як гарно співали лісники й колеги по пригодах. Так співали, що нас застали сутінки.

Тому, спуск був ще екстремальнішим. Тут моя порада бути дуже обережними. Під снігом часто бувають всілякі гілки, пні й може бути небезпечно спускатися. Остання маршрутка з Романова відправляється близько 19 години вечора. Тож, до цієї години треба встигнути повернутися в центр села.

Будете сміятися, але в Романові всі добре знають один одного. Я був здивованим, коли продавчиня одразу ж впізнала у мені не місцевого.

Загалом подорожувати взимку класно, але навіть на ту ж Камулу треба класне взуття, примус і гарний настрій. Бережіть себе!

Автор статті: Vorobus.