Сьогодні на ресурсі, який ви зараз читаєте не буде традиційного футзалу. Він, мабуть, вже всім набрид. Натомість зосереджуся на культурі. За неї, особливо в часи війни, не варто забувати.

Як не крути, а ця сфера в останні роки сильно потерпає. То коронавірус відправив всіх на канікули, то напад клятої рашки на Україну. Але, так виглядає, що світ кіно, театрів потрохи відроджується.

Нещодавно автор блогу відвідав виставу на яку планував сходити вже давно. Проте, через відсутність головної героїні, якав пішла в декрет її перестали «крутити». Її назва – «Лісова пісня» і демонструють її в театрі імені Леся Курбаса.

Тому, саме зараз ловіть враження від моїх походеньок в театр. Розпочну з того що придбати квитки на «Лісову пісню» доволі проблематично. Як тільки їх викидають у світ, то одразу ж розкуповують. Саме так сталося і в моєму випадку. Тільки з’явилися «тікети», як за годину їх вже не було. І це за три тижні до показу.

Ось він заповітний день, я одягаю парадні штани, сорочку і йду в центр. Саме там розташований театр Леся Курбаса. На вході зустрічаю велику кількість людей. Всі в очікуванні вистави. У порівнянні з тими ж «Апокрифами» організатори доставляють додаткові сидіння. Хочу одразу ж зазначити, що «Лісова пісня» – це надовго. Тривалість – 3.5 години з двома антрактами.

Що сподобалося

Та багато чого. Це і як грають ролі актори, і які ефекти створюють у залі. Найцікавіще, що актори не просто входять у роль, а залучають до вистави й глядачів. Вони безпосередньо беруть участь у виставі. Інколи мене просто «виперало» коли вони матюкалися, або ж гнали собі. Ефекти також вражають. Здається зал малий, але це не заважає акторам класно імпровізувати. Актори з легкістю змінюють образ. Одна і та ж дівчина без проблем грає як Мавку, так і вдову.

Мінусів фактично немає окрім духоти. Реально інколи не було чим дихати через велику кількість людей, дим від цигарок. Але, то таке. На антрактах все вивітрилося.

3.5 години минули досить таки швидко. А паузи на антракти розсмішили на декілька днів. Український театр живий. Це вкотре довела вистава «Лісова пісня». До речі, спілкувався з людьми в залі, то деякі з них були на цьому показі вже не один раз. Питаю що заманює їх приходити сюди знову? У відповідь чую – «театр».

Обов’язково сходіть на «Лісову пісню». Воно цього вартує, незважаючи на вартість квитків від 250 гривень і вище.

Автор статті: Vorobus.