Що краще для дитини: поганий батько чи ніякий?

Багато хто вважає, що присутність поганого батька в житті дитини не така шкідлива, як відсутність батька в принципі.

Для кожної дитини, не важливо хлопчик це чи дівчинка, важливий приклад правильної поведінки чоловіка. Коли такого прикладу немає, дитина може знайти цю модель поведінки в оточенні: якийсь родич — дідусь, наприклад, тренер у секції чи хтось інший, навіть сусід.

І це непогано! Це нормальний порядок речей.

Набагато гірше, коли перед очима дитини щодня — батько, що кричить на матір, б’є і принижує її. Або холоднокровний і байдужий, від якого доброго слова не почути.

Яким би не був страшним приклад свого батька, якщо він є – дитина скопіює його. Але найгірше тут навіть не це. А те, що коли батьки ворогують, дитина мимоволі втягується в їхнє протистояння.

Це залишає глибокі сліди дитячої душі.

Дитина просто хоче, щоб її любили. Але натомість він отримує психологічну травму, яку пронесе у доросле життя.

Батько може бути чудовим прикладом, навіть перебуваючи у розлученні з мамою дитини і проживаючи окремо, але беручи участь у її вихованні та дорослішанні. У деяких випадках відносини батьків навіть налагоджуються після розлучення, і вони стають добрими друзями. А дитина не бачить щоденні сварки і почувається набагато спокійніше та впевненіше.

Часто ми можемо бачити обгортку, коли чоловік на людях правильний, ввічливий та коректний, а вдома проявляє себе справжнім… ?

Не розумію, чому жінки часто бояться розлучення, знаходячи відмазки які тільки можна.

Не страшно розлучитись. Страшно продовжувати жити, вдавати щастя та показувати своїм дітям що такі стосунки, де неповага, сварки, лайка та насильство, як моральне так і фізичне, це – норма.

Автор статті: Razan.