Робочий тиждень триває й на далі обіцяна розповідь про наше сходження на гору Кам’янка. Одразу ж хочу зазначити, що навіть у своєму найстрашнішому сні не міг подумати про існування такої вершини. А знаходиться вона, до слова, недалеко від озера Синевир.

Але, про це згодом. Зараз коротко про дорогу. Отже, тепер на Синевир їхати дуже класно, адже не треба робити “гак” до Воловця, а потім вже добиратися у Міжгір’я. Все простіше – можна спокійно використати трасу Львів – Хуст (через Мислівку). Нещодавно дорогу там відремонтували, тому їхати було в кайф. Тому, не дивно, що за якихось 3.5-4 години ми вже були на місці.

Своє сходження на гору Кам’янка наша група розпочала неподалік озера Синевир. Там ще можете перепитати місцевих де всі ходять робити весільну фотосесію чи просто влаштовують фестивалі. Кожен пес знає це місце. Короткий перекус, збирання речей і йдемо на гору. Попереду на нас очікував крутезний підйом і підйомник, який ми залишили ліворуч. Кажуть минулої зими його ще й запускали.

Відчуваю втому вже після першого підйому. Пояснення – сидяча робота й відсутність практики походеньок по горах. Якщо чесно навіть не пам’ятаю коли я востаннє десь лазив. А тут ще й вершина висотою 1578 метрів над рівнем моря. По дорозі нас супроводжує зелене маркування. Воно є орієнтиром аби до вас не вчепився блуд. Він таки нас знайшов, адже на зрубі ми провтикали мітки й пішли не туди куди потрібно. Чомусь подумали, що Кам’янка праворуч. Набридливі каміння, втома – це все було. Але, коли вилізли вверх і побачили неймовірно красиві краєвиди, то за все перелічене вище забулося.

Як же там красиво. Все класно, але де ж та Кам’яниця. Подумали, поспілкувалися й зрозуміли, що ми таки пішли не туди. Як виявилося згодом наша група зайшла на гору Мала Кам’яниця, а головна вершина зовсім в іншій стороні.

Що робити? Або повертатися назад, або ж пробувати якось через хащі вийти на вірний шлях. А ось тут вже розпочалися справжні пригоди. Воробус і падав, і дерся по жерепу, згадуючи свої пригоди на хребті Аршиця й просто не розумів що взагалі відбувається.

Почало вечоріти….

Чи вдасться нашій групі таки дістатися до потрібного пункту призначення, які сюрпризи на нас очікували далі читайте у другій частині посту про сходження на гору Кам’янка.

Автор статті: Vorobus.