Цей пост хочеться присвятити одному авторитетному спортивному журналісту, автору таких книг, як “Повна історія “Ель-Класіко””, “Як я забивав на “Камп Ноу””, та “Усі єврофінали” (наразі написані три частини) – Володимир Миленко, який нещодавно постив у себе деякі фрагменти з молодіжного та жіночого “Ель-Класіко” (це можна розцінювати як натяк на те, що про це буде обов’язково написано у перевиданні “Повної історії”. – А. Т.). Хто не знає – “Ель-Класіко” називають протистояння між “Реалом” та “Барселоною”.

І ось я вирішив пошукати відповідь на питання: а чи була футзальна команда у “Реала”, бо про футзальну “Барселону” всі знають. Відповідь на це питання я знайшов, побачивши у групі SoccerSala світлину футзального “Реалу” середини 80-х років минулого століття. Мені стало цікаво, і я почав копати далі. Надіслав запит моєму колезі з Іспанії Alejandro Mendez Bernal, який скинув мені матеріали з іспанської “Вікіпедії” та свіилини з авторитетного видання MARCA. Так, дійсно, футзальна команда у “Реала” була. Секція футзалу в структурі ФК “Реал” (Мадрид) з’явилась у 1982 році замість волейбольної секції, яка на той момент мала непогані досягнення. Однак, піраміда футзального “Реалу” почала вибудовуватися з трьох юнацьких та молодіжних команд. Дорослої команди у “вершкових”, на жаль, не було. На юнацькому та молодіжному рівні FC Real Madrid Futbol Sala здобув кілька титулів чемпіона Кастілії з футзалу. Однак, на мапі чемпіонату Іспанії з футзалу, який на той момент проходив під егідою ФЕФС, футзальний “Реал” так і не з’явився. Тренерський штаб “Los blancos” так і не довів своїх вихованців до рівня основного складу, і у 1987 році футзальна секція припинила своє існування.

А вже за два роки після цього з’явилась @Liga Nacional de Futbol Sala https://www.facebook.com/liganacionaldefutbolsala найсильніша ліга світового футзалу. І в ній не було ані мадридського дербі з “Інтерв’ю Ллойдс” (на той момент команда, яка називається “Мовістар Інтер”, базувалася саме у Мадриді, а не у його передмісті), ані цікавих матчів “Реала” проти “Ель-Посо”, і найголовніше – не було і немає зараз футзального “Ель-Класіко”. Хоча в одному зі своїх матеріалів та ж таки “MARCA” задавалась питанням: чому “Реал” не створює футзальну команду? І одразу іспанське видання знаходило відповідь: спроб створити футзальний “Реал” насправді” було чимало. Однак, на думку іспанських журналістів, поки клубом керує Флорентіно Перес, ми футзальний “Реал” не побачимо.

Інша справа – “Барселона”. Футзальна секція у структурі “блаугранас” була створена у 1978 році. Тобто, футзальна “Барселона” – на рік молодша за “Мовістар Інтер”, і цьогоріч святкує свій 35-річний ювілей. Гегемонію “Інтерв’ю Ллойдс”, який ставав чемпіоном Іспанії за версією ФЕФС з 1981 по 1989 роки, було складно. На жаль, дуже мало інформації щодо Кубку Іспанії з футзалу, який проводився у ті ж самі роки так само під егідою ФЕФС, і, до речі, мав назву “Кубок Короля”. Але відомо, що саме останнім володарем Кубку Іспанії за версією ФЕФС стала саме “Барселона”. Тоді ще не було офіційних клубних європейських змагань з футзалу – був тільки Турнір європейських чемпіонів, але змагань серед володарів Кубків своїх країн, на кшталт футбольного Кубку володарів Кубків європейських країн, не було. Тому, “Барселона” вирішила організувати розіграш футзального Кубку Кубків – “Рекопи”. Але у цьому розіграші був лише один матч, у якому “Барселона” здолала італійську “Рому”, яка у 1990 році стала чемпіоном та володарем Кубку Італії, а також переможцем Турніру європейських чемпіонів. Варто зазначити, що ворота “Роми” тоді захищав нинішній керманич італійського футзалу – Лука Бергаміні, який також грав у складі збірної Італії на першому чемпіонаті світу з футзалу під егідою ФІФА, який відбувся у 1989 році у Нідерландах. А кольори “Барселони” тоді захищав Марк Кармона. Так, це той самий Марк Кармона, який вже потім, у 10-х роках ХХІ століття зробить з футзальної “Барселони” гранда європейського футзалу та приведе її до здобуття першого в історії “блаугранас” футзального Кубку УЄФА. Що цікаво – Кармона у тому матчі забив у ворота Бергаміні. А тренував тоді футзальну “Барселону” Шаві Льоренс, який вже потім, працюючи у футбольній Академії “Барселони”, виховав таких зірок світового футболу, як Хаві, Андрес Іньєста, Жерар Піке та Ліонель Мессі.

Після цього можна згадати участь у Міжконтинентальному Кубку, який проходив у Бразилії (хоча “синьо-гранатові” тоді не були ані чемпіонами Іспанії, ані переможцями Турніру європейських чемпіонів. – А. Т.), де футзальна “Барса” програла у фіналі. А за кілька років у “Барселони” почалась криза, яка призвела до того, що команда опустилась у фуьзальну Сегунду…

Відродження футзальної “Барселони” багато в чому почалося з приходом до керма у структуру клубу Жоана Лапорти. “Барселона” повернулась у Почесний дивізіон, і трохи згодом колишній гравець “Барси” Марк Кармона, про якого згадувалося вище. І тоді почався підйом “блаугранас” – перемоги у чемпіонаті Іспанії, а потім – і на європейській арені остаточно затвердили за футзальною “Барселоною” статус топ-команди, якою вона залишається й дотепер.

Окрім того, варто згадати, що португальське авторитетне видання Zona Técnica Futsal в одному зі своїх матеріалів згадувало про те, що з усіх спортивних команд, які є у структурі ФК “Барселона”, футзальна “Барса” за своїми інвестиціями поступається лише основній, футбольній команді. Тобто, за рівнем вкладених коштів футзальна “Барселона” випереджає навіть баскетбольну та гандбольну “Барселону”. І це – при тому, що футзал наразі не є олімпійським видом спорту!!! Так що, можна сказати, що “Барселона” показує гідний приклад “Реалу”, як у футзалі можна зробити топ-команду у структурі впізнаваного бренду. Тому, хоча наразі футзального “Ель-Класіко” немає, але у “Барселони” є перевага і у традиціях, і у розбудові футзальної топ-команди.

На завершення цього посту – дві світлини. Молодіжна футзальна команда “Реалу” зразка 1986 року та нинішня “Барселона” – одна з найкращих команд Європи, яка, щоправда, у цьому сезоні пролетіла мимо “Фіналу чотирьох” футзальної Ліги чемпіонів.
А Ви хотіли би побачити “Ель-Класіко” у футзалі?

Автор статті: Terentyev.