Дивлюся я на небо людей й думку гадаю. Не даремно згадав я ці слова Тараса Григоровича Шевченка, бо навіть не сумніваюся що він таким не був, як велика кількість сучасних людей.

Я навіть дав їм кличку – «пердуни».

Чому саме я назвав цей тип людей таким словом, як їх розрізнити серед великої кількості населення та як із цим боротися читайте далі.

Ось живуть собі люди, живуть, а потім у них починає проявлятися ефект пердуна.

Що це за така недуга? Чи це навіть не знати чи недуга. Напевно більше дурна звичка.

Хто такі пердуни? Це люди які:

1. Завжди ниють що в них все погано і навіть не задумуються над тим, як почати жити краще.

Хто саме винен? Держава, сусід, друг, брат, жінка. Всі винні крім них.

2. Завжди мало грошей.

Дай їм зарплату 200 тисяч гривень на місяць все рівно їм буде мало і вони будуть казати що все погано. Вони на всьому економлять, у першу чергу на собі.

3. Люблять халяву.

Для прикладу вони ніколи не підуть в кіно чи театр за свої гроші, а лише очікують щоб хтось їм поставив. Те саме стосується святкувань днів народжень, іменин тощо. Вони зроблять так, аби своє не святкувати, а прийти до когось на все готове. Це їхня фішка.

4. Не розвиваються.

Ниття нічого собою не представляє, бо люди нічого не знають, нічого не хочуть вчити, нічим не цікавляться. Чомусь вони вважають, що все за них мають зробити інші. А так не буває.

5. Купляють все за гроші.

Вони можуть здати екзамен без екзамену, купити документ із видуманою хворобою тощо.

Як із цим боротися?

Найкращий метод боротьби – це ігнорування такого типу людей. Можна на перший раз поспілкуватися з цією людиною, вказати їй на проблему. Якщо не дійде, то краще просто обірвати будь-які відносини з таким типом людей.

Запам’ятайте – якщо людина пердун, то її нічого не змінить. Люди такі створіння, що дуже рідко змінюються.

Автор статті: Vorobus.