Цього року ваш автор вирішив знову гризти граніт науки. Після 15-ти років паузи вирішив знову поступити, на цей раз на аспірантуру.

Окрім того, що забажав здобути ще вищий рівень знань хотів глянути, а як же відбувається вся процедура вступу в сучасних умовах. Колись я здавав екзамени за одним принципом, тепер же все по-іншому.

Розпочну свою розповідь з того, що кількість вступників цього року на аспірантуру суттєво збільшилася. Спершу говорилося про те, що вона дає відстрочку від мобілізації. А буквально таки перед самим іспитами пішли розмови про відстрочку людей, які будуть навчатися на державному замовленні. А це не багато не мало, а лише 7000 місць із 140 000, які подали заяви на вступ. Далі більше, Міністерство Освіти на чолі з п. Лісовим вирішили ще й підняти мінімальний бал на вступ. На даний момент він складає 160 балів. Нічого собі? Цікаво чи сам Оксен зумів би набрати таку кількість балів.

Менше з тим, вирішив себе протестувати. Отже, за довго до вступних іспитів я зареєструвався на єдиний вступний іспит. Мені створили особистий кабінет і буквально за тиждень до дня здачі іспиту мені прийшло повідомлення про місце. Кажуть що це робиться у цілях безпеки. Як і у цілях безпеки мене перевіряв представник поліції на наявність заборонених предметів. У мене вже стрес почався, а ще я нічого не здавав.

Перед екзаменом всім сказали покласти в сторону зайві речі й окрім ручки та пляшки води ви нічого не мали мати з собою. 27 питань з ТЗНК та 30 з іноземної. Це саме та кількість, на яку потенційний аспірант має дати відповідь за 2 години відведеного часу.

Вступне слово лаборанта, з її слів куча заборон і погнали.

Якими були завдання? Спершу все просто: були пропущені слова і треба вставити ті, які логічно відповідають тесту. Нічого складного в цьому не було. На 5-ть запитань я відповів за хвилин 7, а може й менше.

Далі ж почалося найцікавіше. Там дали такі завдання, що не те, що двох годин, а п’ять буде мало аби розв’язати їх. Біля мене сидів якийсь задрот. Він взяв ручку, 5 аркушів паперу, щось там малював, а потім взявся за голову коли побачив що ще половину він навіть не рухав.

Багато завдань реально були важкими. І якщо з математикою я ще так-сяк впорався, то з графіком поплив. Щось там таке намалювали, що я отетерів. Знову ж таки поруч сидів ще один чоловік, то аж почув із його вуст матюки.

Тому, якщо будете здавати ЄВІ, а саме так називають цей іспит будьте готовими до складнощів.

Щодо іноземною мови, то вона була на порядок простішою. Я здав її фактично за хвилин 15-ть. Так, як і в завданнях ТЗНК є великі тексти, які треба читати. Але,своєї думки залишаються – таски з інгліш набагато простіші.

Підсумок і висновки:

• на більше ніж половину запитань я відповів;
• до 160-ти балів я недотягнув;
• часу на вирішення завдань катастрофічно бракує як і, наприклад, калькулятора;
• на державне замовлення потраплять одиниці;
• на аспірантуру поступають лише чоловіки. Жінки – одиниці;
• досі в голові поліцейський, який мене сканував на наявність заборонених предметів.
• цікаво, якою є доля задрота з 5-ма аркушами паперу. Коли я покидав заклад, де проводилося тестування, то у нього були не вирішені половину завдань і було на це часу хвилин зо десять не більше.

Знання – сила, не знання – пітьма.

Автор статті: Vorobus.