У мене свої рахунки зі словом “любов”,
Особливо коли серце зранене знов,
Бо воно всюди бачить теорію змов.
У мене свої рахунки зі словом “любов”.
У мене свої рахунки зі словом “віра”,
Бо від неї лишається пляма сіра,
Коли сподівань перевищена міра.
У мене свої рахунки зі словом “віра”.
У мене свої рахунки зі словом “надія”,
Бо нема її, коли зникає мрія,
Про яку спогад – то велика подія.
У мене свої рахунки зі словом “надія”.
У мене свої рахунки зі словом “кохання”,
Бо воно в душі викликає повстання,
І щоразу це – як надія остання.
У мене свої рахунки зі словом “кохання”.

Моя давня партнерка, що живе у Варшаві,
Їде у Київ по своїй справі.
Моя давня партнерка, що живе у Варшаві
Разом зі мною вип’є по каві.
А після кави ми разом підем танцювати,
Як колись, коли ще починали
На Предславінській разом ази танго вивчати,
Та одне одного ще не знали.
І у залі, де ледь буде притушене світло,
Одне одному ми усміхнемось.
Традиційно ми потанцюємо “Кумпарсіту”,
І на довгий час знов розійдемось.
А наступного дня, зробивши всі свої справи,
Встигнувши Києвом погуляти,
Вона знову поїде в потязі до Варшави,
Щоб продовжити там танцювати.
І від неї залишиться лише запах кави,
А мені доведеться чекати,
Той день, коли моя давня партнерка з Варшави
Приїде в Київ потанцювати.

Я вибудовую нову стіну,
Щоб ніхто мені боляче знов не зробив,
Щоб ніхто не встромив ніж у спину,
Щоб мій внутрішній захист ніхто не пробив.
Я вибудовую нову стіну,
Щоб було на душі тепер спокійніше.
Усвідомлюю свою провину
За те, що я не зробив цього раніше.
Я вибудовую нову стіну,
Щоб нікого до себе не підпускати.
Я вибудовую нову стіну,
Аби ти не змогла її зруйнувати.