Продовжуємо знайомити українську футзальну спільноту з представниками молодого покоління українського футзалу, а конкретно – з гравцями 2006-2007 років народження, які у минулому сезоні грали у віковій категорії U-19, а деякі з них цілком реально можуть зіграти восени і на Євро-2025 (U-19) у Молдові.

У першій частині ми знайомились з воротарями, які наразі грають у чемпіонаті України (одразу зазначимо, що на той момент Владислав Швець ще був гравцем «In.IТ», але потім стало відомо про його перехід у «ХІТ». – А. Т.). Тепер же знайомимося з молодими польовими гравцями, які грають на футзальних майданчиках нашої країни, і на яких вже зараз треба звертати увагу. Одразу наголошую, що вибір гравців – суто авторський.

Польові гравці.

Ілля Приходько.

Безумовно, якщо брати до уваги покоління юнаків 2006-2007 років народження, то Ілля Приходько – це, мабуть, найголовніший талант свого покоління. Свого часу він був наймолодшим у юніорській збірній України, яка складалася з юнаків 2004-2005 років народження. При тому, що він був молодше за своїх партнерів по збірній на 2-3 роки, він дуже вдало зіграв на турнірі «Futsal Week U-19 2023» у Поречі у 2023 році, і після цього в Ігоря Москвичова вже не було сумнівів у тому, чи брати цього юного футзаліста на Євро-2023 (U-19), фінальна частина якого проходила там же, у Поречі. Ілля дуже якісно відіграв там, а вже потім результат цього виступу вдало вплинув на подальшу кар’єру Іллі, який у юному віці підписав контракт з «Ураганом» та долучився до основного складу. І тепер уявити «Ураган» без Іллі Приходька неможливо. Так само як і неможливо уявити без нього юніорську збірну України, що підтвердив нещодавній літній турнір у Поречі.

Артем Клімчук.

Ще один вихованець маневицької ДЮСШ. Свого часу дуже вдало проявляв свої лідерські якості на дитячо-юнацькому рівні. Один тільки його перфоманс у Харкові, під час вирішального з’їзного туру чемпіонату України (U-15) серед команд Вищої ліги чого вартує. Тоді Артем Клімчук «відвантажив» чотири голи у ворота команді-господарці того з’їзного туру – харківському «Феніксу», а маневицька команда «ДЮСШ-Respect» здобула перемогу з рахунком 6:4, позбавивши «фіолетових» шанси здобути чемпіонський титул на очах рідних уболівальників, які прийшли на трибуни Палацу спорту «Локомотив» ім. Г. Кірпи. І цьому перфомансу Клімчука дуже зраділа столична ДЮСШ № 25, яка у підсумку стала чемпіоном України серед 15-річних юнаків. А вже потім, після початку повномасштабної війни, Клімчук, разом з кількома своїми одноклубниками, перейшов до «Урагану», де «дослужився» до статусу капітана молодіжної команди «драконів», а також юніорської збірної України. Наразі Артем є повноцінним гравцем основного складу «Урагану». І наставник івано-франківської команди Юрій Іванишин чекає від свого підопічного подальшого проявлення лідерських якостей, адже в івано-франківському клубі (особливо з урахуванням нинішньої ситуації) на цього вихованця волинського футзалу розраховують як на лідера протягом найближчих років.

Олександр Жуков.

Цей гравець не грав у дитячо-юнацьких турнірах під егідою Комітету дитячо-юнацького футзалу АФУ до того часу, поки не засвітився у Молодіжній Екстра-лізі (U-19) у сезоні 2023/2024 р. р. Завдяки своїм бомбардирським навичкам він швидко потрапив «на олівець» тренерському штабу юніорської збірної України, а у рамках 20-го туру чемпіонату України серед команд тоді ще VBET Екстра-ліги сезону 2023/2024 р. р. дебютував у основному складі «драконів». Зараз цей вихованець дрогобицької ДЮСШ є стабільним гравцем збірної України (U-19), де на нього розраховують як на лідера атаки, а також «основи» «Урагану».

Кирило Мациборчук.

Цей гравець почав заявити про себе у сезоні 2024/2025 р. р., коли з’явився у Молодіжній Екстра-лізі у складі «Чорного моря». Якщо брати до уваги його фактуру, то Кирило може у перспективі стати непоганим «стовпом». Хоча по факту він трохи тяжіє до гри на фланзі. За манерою гри дуже сильно нагадує Валерія Легчанова у свої найкращі роки. Сильний удар, яким володіє Мациборчук, теж додає ваги цьому порівнянню. Тож, якщо Мациборчук не залишить футзал у цьому молодому віці, то ми цілком реально можемо отримати на виході нового Легчанова.

Назар Артишевський.

За цим гравцем автор даного матеріалу стежить дуже давно – ще з часів виступів команди рівненської ДЮСШ № 4 у чемпіонаті України серед юнаків 2006 року народження. На «радарі» він опинився ще у віковій категорії U-13. З того часу він був одним з лідерів та капітаном команди ДЮСШ № 4. Тоді тандем Артишевський – Мельничук виглядав дуже непогано (на жаль, Іван Мельничук наразі перебуває за кордоном. – А. Т.). Звісно, було би цікаво подивитись на те, як би ці двоє молодих футзалістів грали разом, знаходячись фактично в основному складі «Кардинала». Однак, залишається наразі спостерігати за Назаром Артишевським, який, до речі, зробив серйозний внесок у перемогу молодіжної команди рівнян у Молодіжній Екстра-лізі (U-19).

Дмитро Суворов.

Вихованець столичної ДЮСШ № 25, у складі якої ставав чемпіоном України (U-15) серед команд Вищої ліги, вже давно залучається до основного складу «SkyUp Futsal» (тут говоримо саме про цю команду, тобто, ще до об’єднання з «Авророю». – А. Т.). Ще кілька сезонів тому цей гравець поєднував футбол та футзал, віддаючи перевагу футболу. Однак, в один прекрасний момент залишився у футзалі та почав прогресувати. Як наслідок – почав отримувати виклики до юнацької збірної України (щоправда, два попередніх збори він не отримував виклики, але до того стабільно викликався до команди Ігоря Москвичова. – А. Т.). Це яскраво виражений гравець захисного плану, який також має задатки лідера. Окрім того, кілька разів Ігор Москвичов використовував Суворова у якості «стовпа» (зараз це поширена практика – згадайте, як до неї навесні минулого року, під час турніру у Литві, вдавався Олександр Косенко, ставлячи Миколу Микитюка на позицію четвертого номера. – А. Т.). Однак, у захисті він все-таки проявляє себе краще, показуючи всі свої чесноти.

У завершальній, третій частині ми трохи згадаємо про наших легіонерів.

Далі буде…

Автор статті: Terentyev.