Пролетіли, як фанера над Парижем. Україна без шансів у Валенсії

Ну що ж, друзі. Те, на що ми так довго очікували, дуже швидко пропало з наших мрій. Думаю, не важко здогадатися, що мова далі піде про вчорашній поєдинок національної футбольної збірної проти шведів.

На секундочку — це був один із найважливіших поєдинків нашої команди за останні чотири роки, адже на кону була не те що путівка, а можливість пробитися до наступного раунду. А вже там — поборотися за вихід на чемпіонат світу, на якому ми не були вже 20 років. Востаннє Україна грала на світовому форумі у 2006 році в Німеччині.

Якщо бути відвертим, то скептично ставився до шансів команди, яку ще поки що очолює Сергій Ребров. Чому так? Ще коли Станіславович очолив головну команду країни, було помітно, як він боїться грати в атакувальний футбол. Ця постійна гра з одним форвардом, від захисту, на контратаках, нікого не вражала.

Тим не менше, з криком, але «синьо-жовті» зуміли пробитися у так званий плейоф. І навіть була надія, що першого суперника в особі збірної Швеції, яка зовсім не вражала і була обезкровлена травмами низки крутих гравців, ми зі скрипом, але зможемо пройти.

Проте все для нас завершилося на 6-й хвилині гри, коли нападник англійського «Арсеналу» Віктор Дьокереш забив свій перший із трьох м’ячів у цій грі й тим самим увів у шок українського фаната. До речі, в іспанському місті Валенсія наших вболівальників зібралося чимало.

Час минав, але висновків ніхто не робив. Знову правий фланг захисту, який вчора шведи просто розривали, тріщав по швах. Одразу ж виникає питання: за які такі заслуги туди поставили «динамівця» Тимчика, який останнім часом нечасто грав?

Яку балду взагалі грає хвалений гравець «ПСЖ» Ілля Забарний? З такою грою він скоро повернеться в українську прем’єр-лігу.

Центру поля у нас також не було. За напад узагалі мовчу. Напередодні гри багато говорив про наших іспанських легіонерів Ваната та Циганкова, які як ніхто інший знають Валенсію. Що ми побачили? Нічого. Нуль.

У перерві очікував замін від Реброва. Гру ж треба рятувати, а натомість Україна вийшла в тому ж складі, що й на початку. Дивина та й годі.

Зміни пішли тільки тоді, коли пропустили другий гол. Знову Дьокереш, знову захист нульовий — і далі вже можна не грати.

Як це не прикро звучить, але результат дав лише вихід на поле Матвія Пономаренка. 20-річний форвард київського «Динамо» зумів відзначитися у першій же своїй грі за головну команду країни. Тим самим він зумів врятувати Україну від повного фіаско. Хоча гол престижу фактично нічого не вирішив.

Поразка, поразка по ділу, поразка без боротьби. І я ще дивуюся, як «коуч» команди Сергій Ребров щось там ще буде думати, чи залишитися.

Шведи ж крокують далі й за право виходу на чемпіонат світу схрестять зброю з поляками. Ця гра відбудеться 31 березня.

Наші ж гравці будуть втішатися товарняком з Албанією і переглядом матчів чемпіонату світу по телебаченню чи інших гаджетах.

Автор статті: Vorobus.