Літо позаду, а отже пора викидати лінощі в сторону і йти вчитися. Кому до школи, кому в інститути, кому в училище, але ясно одне, що вчитися таки треба.

Сьогодні зранку ваш автор, йшовши на роботу побачив на вулиці багато нових облич.

Ви скажете, що я таке плету, бо я всіх і так знати не можу, але я маю на увазі те, що місто поступово наповняється людьми, студенти приїхали, а отже тепер хліба у супермаркеті ввечері не купиш.

Та фіг з ним з тим хлібом, сьогодні ж 1 вересня – День знань, а, отже, треба святкувати.

Чи не забагато свят для вашого автора? Вчора день блогера, сьогодні я святкую знання.

І хоч я вже не студент і не школяр, але на душі є якась ностальгія за дитинством і за проведеними роками у навчальних закладах. Скажу так, не завжди там все вдавалося як цього би хотілося, але, принаймні, мене нічого не турбувало. Як заробити гроші на сім’ю, як заплатити за послуги, як купити собі мешти чи штани.

Колись були часи, а тепер вже дорослий…. Добре, не буду більше говорити про себе, перейдемо до наших менших братів і сестер.

Отже, як відомо, вчора ваш автор ходив їсти суші. Воно то цікаво, але найцікавішим епізодом цього вечора я би назвав те, як вчора по проспекту Свободи несли ледве живого хлопця його дружбами. Як говорили вони, пацан просто не розрахував свої сили, так він святкував наближення дня знань.

1 вересня? Для когось – це свято, а для когось – горе. Сьогодні зустрічаю одного викладача, вітаю його з святом, а він каже, що ой не вітай, відпочивати добре, але треба вже вчити нову партію студентів.

Чи тішаться студенти? Як вам сказати, старшокурсники напевно не дуже, адже самі розумієте їм згодом треба багато чого робити, а от першокурсники задоволені. Вони поступили у свій заклад, де вони тільки і хотіли піти. Принаймні я так думаю. 🙂

1 вересня – це чергова сторінка в історії нашої культури і науки, адже заклади набрали на навчання нових майбутніх спеціалістів.

Інша справа скільки вони їх набрали. Адже ні для кого не секрет, що зараз у зв’язку із високою ціною на навчання та з демографічною ситуацією кількість студентів зменшується і не факт, що колись і взагалі не буде кого вчити.

Як приклад, сьогоднішні села. Приїжджаю я у своє село, а там нема кого вчити і, відповідно, школа зачинена.

Які би там проблеми не були, ми вчимося і здобуваємо нові знання.

Святкуймо, сьогодні ж День знань.

Автор статті: Vorobus.