Понад 12 років в стінах Українського Католицького Університету успішно розвивається Школа Біоетики. Лекторами в якій, є найвідоміші лектори світових вузів і інституцій.
Ця команда сміливих і ідейних людей піднімають дуже складні і водночас незручні питання в суспільстві.
Школа, яка вчить переживати втрату, як бути присутнім у людському горі, що може зцілити рани душевні. А також розкриває всі нові наукові відкриття у світі молекулярної біології і генетики, розкриває нові спроби деяких лабораторій клонування людини, і водночас ставить етичне питання, що ми можемо зробити і чи має право це робити.
Ці люди, гуртують довкола себе людей, які перенесли біль втрат новонароджених дітей, і популяризує рух “слід життя”, в якому батьки, знаючи про важку патологію не сумісну з життям , не переривають вагітності, а приймають цей дар життя, смиренно і покірно, до моменту фізіологічної смерті дитини.
Такі люди потребують особливого супроводу і підтримки у своєму сильному і правдивому рішенні.
Крім того тут можна “зустріти” себе справжнього, у “подорожі” до самого себе. Розпізнати свої темні сторони, над якими треба працювати і чесноти, яким треба дати розвинутися.
Містерія життя серед лекторів зі світовим ім’ям, у атмосфері невимовної любові і прийняття.
Я неймовірно завдячую о д-ру Ігореві Бойкові, і всій чудовій команді, яка протягом 12 років творить неймовірні речі, задля поширення культури життя.
Яка приймає виклики, і відповідає на незручні запитання, яка дозволяє зустріти себе справжнього і допомогти у цій зустрічі іншим.
Закінчивши цю школу 6 років тому, я не перестаю у ній навчатися, і шукати відповіді на запитання, і рішення на виклики у сучасному суспільстві.
Я почала відвідувати лекції отця Арнальдо, від самих початків, 12 років тому, і залишилася його студенткою назавжди.
Якщо хтось має намір почати навчання, але вагається, шукає час і не може знайти, я хочу сказати тільки одне.
Я спілкуюся з випускниками різних років від першого до останнього. Я не зустріла жодну людину, яка б сказала, що пошкодувала про проведений тут час, але я зустрічаю десятки і сотні людей, які згадують цей час навчання, як велику містерію у своєму житті.
Я щиро бажаю школі біоетики багато багато студентів, і щоб колись в УКУ був цілий величезний корпус школи біотики.
Завжди ваша Олена Білоус! 🙂
Фото Дана Ширяєва
Автор статті: Olena Bilous.
Написати коментар