Сьогодні, шановні читачі блогу Воробуса, я би хотів поділитися фотографіями прекрасного міста – Одеси.

Занесло мене у цей край 07 липня 2012 року, проїздом до літнього танцювального табору, куди я їхав відпочивати.

Одеса справила враження приємного міста. Туристів тут поважають і допомагають, ціни не кусаються, кількість парків – алей – скверів для відпочинку вражає.

Наскільки я зрозумів, на даний момент в Одесі проблема знайти пляж з чистим морем (напевно через постійні проблеми з каналізацією). Зранку був на одному пляжі, – я б ніколи не заліз у таку воду, а люди купалися масово. А от ввечорі від Золотого пляжу (так його назвали в Одесі) залишилися тільки найкращі враження – чисте море і пляж, гарна набережна. Правда їхати до цього пляжу далеченько, він фактично за містом.

Запам’яталася специфічна одеська говірка, ніби все нормально, але час від часу проскакують нецензурні слова, якби самі собою (помітив це я у старших людей), але чомусь в Одесі я це сприйняв смішно, як якісь анекдот, хоча багато людей робили зауваження, на які корінні одесити, звісно, не відреагували.

Також запам’ятається пісня-романс сліпого гітариста, який грав під час поїздки в одеському трамваї. Весь трамвай реально десь на секунд 30 затих. Я особисто повністю погрузився у танець вальс з незнайомою дівчиною, про який він співав. Такого душевного співу з надривом я не чув ніколи.

Пропоную вам переглянути фотогалерею міста Одеси:

Ось такою Одесу побачив я – дружелюбну, щиру і смішну.