Коли людина потрапляє у якусь неприємну ситуацію чи, взагалі, у скруту й не може дати раду самостійно, вона звертається про допомогу. Хто просить підтримки у доброго друга, кума, брата, хто – у профспілкової організації чи прокуратури.

Так і держави. Для подолання криз, боротьби із загарбником чи стихійним лихом вони заключають союзи, використовують уже існуючі міждержавні угоди, чи позичають гроші у транснаціональних фінансових структурах.

Колись у ХІІ столітті на Галицько-Волинське князівство напали монголо-татари. Хан Батий встановив свою владу по всій Україні. Перемогти загарбника (ВОРОГА ЗІ СХОДУ) Данилові Галицькому не вдавалося. Він звернувся до Папи Римського – виразника інтересів та сеньйора усіх європейських монархів, про допомогу. Від українського князя зажадали перехрестити князівство в римо-католицький обряд. Данило навіть дав попередню згоду, але ніяких зрушень з організації військ чи дипломатичного тиску на хана від європейської братії ми не дочекалися. Так терпіли навалу до кінця ХІV століття.

На початку ХVІІІ століття коли гетьман Іван Мазепа програв Полтавську битву (1709 рік) російському цареві Петрові І-му (ВОРОГОВІ ЗІ СХОДУ), українці потрапили під каток державного шовінізму північно-східного сусіда. Обраний козацькою старшиною гетьман за кордоном Пилип Орлик, з 1710 по 1742 роки об’їздив усіх впливових монархів Європи з надією створити антиросійську коаліцію та добитись військових дій проти новоспеченої імперії. Орлика усюди приймали з почестями, співчували українцям, обіцяли подумати…, а ми так і перебували під російською зверхністю аж до 1917 року. Поки більшовики не прийшли.

У 1920 році уряд Центральної Ради звернувся до країн Антанти допомогти у боротьбі із ленінською ордою (ВОРОГОМ ЗІ СХОДУ). За це Польща зажадала Галичину, Румунія ласо дивилась на Буковину і Бесарабію, чехи наклали руку на Закарпаття. Заради порятунку УНР таки віддала українців-західняків Польщі. Але нам ніхто не допоміг. І співали радянських пісень про щасливе життя аж до 1991 року.

Із проголошенням незалежності України держави НАТО підписали з нами договір про гарантії безпеки, в обмін на відмову від ядерного статусу. За свої ж гроші порізали й утилізували усі небезпечні для них ракетоносії та їх начинку.

А далі – все. Ні тобі розуміння (і бажання розуміти) специфіки економічних проблем в Україні, ні тобі політичної підтримки у «газових війнах» з Російською Федерацією («ПАРТНЕРОМ» ЗІ СХОДУ), ні тобі пільгових кредитів МВФ (а лінивим грекам взагалі списали половину боргу). Україна протягом усіх століть була вигідна Європі як своєрідна буферна зона між вміру цивілізованим західним світом та диким кочовим Сходом. Так воно є і зараз.

Плювати усім на наші проблеми і нашу незалежність. Самим треба діяти. …Вибори скоро. Все у нас буде добре.