Після розпаду Київської Русі одним із найпотужніших українських князівств періоду феодальної роздробленості стало Галицьке князівство.

Ці землі були першими, що від’єдналися від Києва. Було це у другій половині ХІ століття після смерті Ярослава Мудрого. Один з його синів Володимир віддав галицьку спадщину своєму синові Ростиславу (що був зятем угорського короля Бели І). Той Ростислав і започаткував вітку Ростиславичів династії Рюриковичів у Галицькому князівстві. Далі правив син Ростислава князь Володар, у якого був син Володимирко – батько князя Ярослава Осьмомисла (прізвисько походило від того, що він знав вісім мов). Мамою Ярослава була угорська королівна – донька короля Коломана.

Князь Ярослав Осьмомисл правив Галицьким князівством з 1153 по 1187 роки. За його правління усі західні монархії визнавали це удільне українське князівство за незалежну державу. Сам князь Ярослав не визнавав над собою жодного сеньйорату та вів незалежну внутрішню та зовнішню політику.

Ярослав був одружений на доньці Володимиро-Суздальського князя Юрія Долгорукого (засновника Москви), яку звали Ольга.

Політичні стосунки із тестем були досить складними бо північно-східний володар (до речі теж Рюрик) вимагав від галицького князя постійно надавати війська для своїх походів, а Осьмомисл намагався весь час уникати військових союзів із батьком дружини. Ольга народила трьох доньок (одна з них Ярославна була замужем за князем Ігорем Новгород-Сіверським, що загинув у бою із половцями за твором «Слово о полку Ігоревім») і одного наслідника галицького престолу Володимира.

Особисте життя князя Осьмомисла із Ольгою не склалося. Ярослав покохав іншу жінку – доньку галицького боярина Чагри Анастасію, з якою мав позашлюбного сина Олега. Але галицькі бояри разом з Ольгою, заздрячи, що рід Чагрів піднявся до княжого рівня, підбурили населення Галича до повстання і знищили усю родину Чагрів. Анастасію було оголошено відьмою і спалено на вогнищі.

Князь Ярослав смертю помстив організаторам смути, законну дружину хотів відправити до монастиря, але вона із сином утекла до батька у землі Володимиро-Суздальські. Наслідником галицького престолу було оголошено нешлюбного сина Ярослава й Анастасії – Олега.

Ярослав Осьмомисл помер 1 жовтня 1187 року, був похований у кафедральному соборі Галича.

Галицьке боярство не допустило до влади Олега, а закликало на князювання Володимира Ярославовича (сина Ольги), у якого був єдиний наслідник Володимир-Іван, який помер в Угорщині 1188 року. Сам князь Володимир Ярославович бездарно проправив до 1199 року й помер. На цьому закінчився родовід Ростиславичів.

Далі почався новий етап української княжої доби пов’язаний із волинськими Мстиславовичами та утворенням Галицько-волинського князівства.