Воробус змучився і це факт. Давненько я не приходив додому таким, що просто хочеться випити чаю, повечеряти і лягти спати. Але, блог я таки традиційно оновлю і розповім вам цікаву історію, яка відбулася сьогодні зі мною.
Скажіть чесно, читачі блогу, чи доводилося вам йти коли-небудь пішки із Сихова до центру? Знаю, після цих слів багато хто скаже, що Воробус не сповна розуму, але факт залишається фактом. Воробус таки йшов пішки.
Чому я йшов пішки, які відчуття після такої подорожі, скільки часу це зайняло і чи колись я ще буду подібне повторяти читайте далі.
Отже, так сталося що по робочих питаннях треба було мені спочатку заїхати на Сихів, а потім ще зустрітися із людиною в районі Нового Львова.
Синівські питання я вирішив досить таки швидко, до наступної зустрічі залишалася година і що робити? Їхати на роботу, а потім знову вертатися? Ці маршрутки, тиснява, їзда, вирішив я цього не робити, а просто годину «вбити» прогулявшись. Звісно, що дороги я не знав, як кажуть, городами, тому пішов так з пригодами.
Йду я йду, майже вже вийшов на Сихівський міст, і дивлюся є поворот наліво. Думаю піду сюди, поруч є залізнична колія, то вийду ж десь.
Йду, йду, людей на зустріч йде все менше і менше, а, отже, я лізу десь далеко. Читаю вивіску, а там пише «хімічний завод». Не знав, що у Львові такий існує, але знаєте що? Поруч є багато особняків і таких не поганих і люд там живе.
Дорога звершується, тупік, а нічого іншого не залишається як просто взяти і вийти на залізничну колію. Так і роблю, виявляється поруч станція «Персенківка». Поїздом колись тут проїздив, але ж ніколи в цих місцях не бував.
Зустрічаю робочих, які сідають у бус і їдуть собі, а я йду далі. По дорозі їдуть автівки, дорогу перейти важко, але вже бачу що якщо я буду йти паралельно авто, то вийду на вулицю Стрийську.
Цього я вирішив не робити, а просто пішов далі в ліси. Кругом заводи, якісь мутні будинки, а виявляється, що це все територія заводу «Полярон», який знаходиться на Новому Львові. Чудово, якраз мені це і треба.
Що мене тут здивувало у позитивному плані, що коли я йшов «городами», то навіть траплялися смітники. Отже, і тут за людей не забувають.
Ось вже і Новий Львів, зустріч відбулася і тепер треба йти в центр або їхати. Поруч Стрийський парк, то чого і ним не перейтися. Людей там не багато, бо на вулиці не липень місяць, але якщо і гуляють, так це молоді мами або ж студенти.
А ось вже і вулиця Івана Франка, а там в центр думаю ви вже знаєте як йти. Якщо приблизно порахувати по часу, то йшов я з Сихова до центру десь приблизно годину і двадцять хвилин.
Багато це чи мало? Думаю таки не багато, але я більше так не хочу йти. 😀 Скучнувато.
Ноги я добре розім’яв, тому лягаю спати. Завтра буде новий день і нові враження. Добраніч.
Автор статті: Vorobus.
Я купу раз ходив із Сихова в Кривчиці,нормальна прогулянка перед сном!
:facepalm: :facepalm: :facepalm: :facepalm:
Нормально так ходити, якщо є час і бажання, хіба що в районі Персенківка-Луганська є трохи болота і треба знати стежку, як вийти до з Персенківки до заводу Полярон. А хто стежки не знає – то краще йти по Сихівському мосту на Новий Львів.
люблю пройтись пішки)
особливо коли є навушники з собою і зручне взуття!
Привокзальна – Топольна
був один раз наукова – Топольна
Воробус, наступний раз йди з Сихова на Левандівку, вражень буде більше, а з Левандівки через торфа на Рясне – ось тоді скажеш, що розім’яв ноги. 😉