І хоч Воробусу цього року ще довелося побувати на білих грибах, без лісових дарунків точно не залишуся. Справа у тому, що буквально кілька днів тому в наших лісах з’явилися опеньки.

Їх настільки багато, що тільки і чути розмови з вуст людей, що я назбирав одну сумку, а я дві, а я три й так далі.

Ваш автор вирішив теж не гаяти час і поїхав з колегою у Винниківський ліс. У ньому Воробус більш-менш нормально орієнтується, та і мій друг Остап теж не остання людина в лісі.

Куди йти, де збирати, саме таке запитання ми задавали один одному коли їхали у маршрутці. Вирішили вийти трохи дальше за Винниківським озером і йти шукати грибочки.

Так і думав, що крім нас в лісі буде теж багато грибників, все-таки, всі хочуть назбирати грибочків на зиму. Але, ми теж свого роду жартівники. Коли люди до нас наближалися ми брали і кричали що грибів нема, кликали міфічних людей й так далі. 😀

Це свого роду маневр щоб люди не прийшли до нас.

Чи є гриби? Так от, відповідаю, є і ще й які. Єдине що треба просто натрапити на місце. От ти йдеш лісом, йдеш, а їх нема, нема, а потім як натрапиш на одну місцину, так збираєш і збираєш, поки не будуть повними цілі кульки.

Остап у розмові з вашим автором ще думав, гадав, а чого це опеньки цього року ростуть не так як треба, а саме біля зрізаних дерев? На що ваш автор відповідав, що це все еволюція, скоро опеньки взагалі будуть рости на дорогах. 😀

Як бачите, атмосфера при збиранні грибочків панувала ще та.

Якщо серйозно, то дуже багато опеньок росте поодинці, тобто не так як колись купками. Хоча, це як які. Бо коли вже їхали додому, то вже й знаходили оп’ята пачками.

Щодо питання, які ще гриби можна знайти у Винниківському лісі, відповідаю, сироїжки, маслюки, моховики, мухомори. 😀 До речі, не знаю як так виходило, але мій колега постійно знаходив моховики. Я вже аж заздрити почав, бо теж люблю їх збирати.

Обідня перерва, поїдання канапок і треба вже йти додому. Але, знову ж таки Воробуса не підвела інтуїція. Ваш автор порадив колезі піти зі мною на пару в ще одну місцину, яку добре знав. Знали б ми, що там буде просто таки світ опеньок.

В деяких моментах я вже бува думав а чи не заночувати там. 😀 Добре, що Остап мене відмовив, а то всіляке буває… вовки, лисиці, алкоголіки…. 😀

Додому їхали в настрої, ще б пак, на зиму опеньок собі вже точно назбирали. Хоча, треба їхати ще… поки вони є…

P.S. Користуючись нагодою, висловлюю подяку людині з іменем Остап за те, що склав компанію вашому автору при збиранні грибів. 🙂

Автор статті: Vorobus.