Зовсім нещодавно мова йшла про фільм “Тіні незабутих предків”. Згадалося одне із натхненних місць України, що знаходиться в Карпатах. Хочу поділитися із вами його величчю та красою.

Серед мальовничої природи та карпатських гір, що оточують тебе з усіх сторін, у чарівному куточку нашої країни розмістилося затишне село Криворівня, що на Івано- Франківщині.

Відоме воно тим, що тут знімали знаменитий фільм “Тіні забутих предків”. Куди оком не кинь – усюди тебе оточують вічні гори, а повітря – чисте, чи навіть – кришталеве, надихає та створює образ земного раю. Саме у цьому селі проживав колись Іван Франко, створював свої геніальні твори та дихав чистою гірською прохолодою. На місці того дому, де колись проходили дні Великого Каменяра нині знаходиться музей, що носить його ім’я. У ньому – ніби нічого не змінилося з тих далеких часів проживання Франка: ті ж кімнати, те ж гуцульське вбрання і навіть відчувається присутність самого поета.

У кімнатах музею – фото гуцулів, навіть меблі тих часів: ліжко, крісла, стіл, за яким Франко сидів та творив. Зали всіяні плеядами різноманітних книжок із творами Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, та самого Великого Каменяра. Гімн “Вічний революціонер” висить на гідному місці і кожний охочий зможе освіжити його у пам’яті. В першій кімнаті розмістилась виставка ляльок – мотанок, у другій – зображені аматори гуцульського народного театру. У одному з виставкових залів навіть можна побачити “крісло-качалку “, в якому проводив час теж не менш відомий український письменник Михайло Коцюбинський.

Треба зазначити, що музей Івана Франка залишився і ззовні таким, як був за часів самого поета: гуцульська хата, правда, майстерно добудована. І в тій побудові відчувається якесь стрімке продовження першої автентичної частини музею. Тут розмістився гуцульський одяг, різноманітні картини із зображенням Карпат, фото самого Івана Франка в різні періоди його життя, у ньому також знайшли свій притулок книги – самвидав народної улюблениці Верховинського району – Параски Плитки – Горицвіт, яка за своє довге життя написала сотні віршів про свій край, та нелегке буття.

Піднесений настрій та неймовірне відчуття всепоглинаючого блаженства закрадається в душу, коли йдеш з музею, що гордо носить ім’я Івана Франка. Здається, сам каменяр бажає тобі приємного дня і ген – дивиться удаль, на ту високу Чорногору і Чорний Черемош, перериваючи твої думки про Божественне і земне, закладає у душу крихту гордості за свій народ та те покоління, яке шанує і зберігає культуру рідного народу.

Автор статті: Anna Folk.