Власне, в попередньому пості мова йшла про міжнародний фестиваль “відкриваємо Падеревського”.

До Львова приїхала сила-силенна поляків, адже святкування Дня Незалежності Речі Посполитої не тільки в офіційний день – 11 листопада, проте й 16-го було важливою подією для багатьох гостей цього фестивалю. Сказати, що місця у залі оперного було мало – не сказати нічого.

Яблуку ніде було впасти – це квіточки у порівнянні з тим простором, який займали люди. Скажу більше, зернинці ніде було вміститись– слухачі “аншлагували” весь партер,ба,навіть три(!) балкони: сиділи,стояли та висіли у проходах, а все для того,щоб доєднатися до історичного моменту, а саме урочистого нагородження почесною відзнакою «PADEREWSKI» осіб, що сприяють культурному єднанню Польщі та України.

Капітула, до складу якої входять громадські й культурні діячі цих двох держав, нагородила чотирьох людей: серед них мали честь отримати дипломи президент ГО “Форум видавців” Олександра Коваль; член Національної спілки композиторів України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, Юрій Ланюк; журналіст, історик, громадський діяч та перекладач Андрій Павлишин і громадський та культурний діяч, директор Мистецького об’єднання “Дзиґа” Маркіян Іващишин (нагороду за цю особу отримав Юрій Кучерявий).

Почесні відзнаки вручили Генеральний консул РП у Львові Ярослав Дрозд і голова Польсько-українського фонду ім. Ігнатія-Яна Падеревського – Адам Бала. Потрібно також додати, що на церемонії вручення був присутній польський скульптор Анджей Ренет – автор бронзової статуетки Paderewski.

По завершенню шквальних аплодисментів почалася сама опера С. Монюшка –”Галька”. Одним із важливих подій,що стосуються цієї постановки було те, що в цьогоріч виповнилось 165 років із того часу, коли відбулося її перше концертне виконання. Необхідно наголосити, що ця музична драма має 4 дії, лібрето написане В. Вольским за його поемою «Гальшка» і драматичною картиною К. Вуйціцького “Горянка”.

За першою редакцією опера виконувалась у Вільно – 1848р. під керівництвом автора, друга редакція була представлена у Варшаві зчерез десятиліття після першої під керуванням Я. Кватгріні. Надзвичайним є те, що до 1900 року вона була відтворена у Варшаві п’ятсот разів, а до 1935 року – тисячу. XX століття стало для “Гальки” прем’єрним та всесвітньовідомим: постановки відбулися у найкращих оперних театрах світу – у Нью-Йорку (1903), Мілані (1905), Софії (1921), Відні (1926), Берліні (1936) та Лондоні (1961).

Власне, Львів побачив виконану оперу у двох діях (за віленською версією лібрето Вольского). Серед солістів – Габріеля Каміньська, Томаш Рак, Даріюш Махей, Марта Виломаньська, Даріюш Гурскі, Славомір Юрчак, Діслав Кордиляк, хор та оркестр Варшавської камерної опери, диригент – мистецький директор Варшавської камерної опери – Рубен Сільва. Режисер-постановник – Казімєж Деймек, директор – Марія Громбковська.

Отже, слухачі прикипіли до сцени: польські гості добре розумілися на тексті опери, проте українські – здогадувалися із контексту: на жаль, опера не переклалась у “бігучій стрічці”. Досить скромними були й декорації, проте постановка сцен – здавалось, була ідеальною.

Деякі арії були вирізані,проте можливо це продиктоване браком часу прослуховування. В опері можемо помітити слов’янські риси та соціальну направленість сюжету. Також потрібно не оминути увагою й інтонаційну самобутність мелодичної будови.

Критики порівнювали цю музичну драму із “шопенівським ноктюрном, покладеним на оперну музику”. Варшавська постановка “Гальки” пройшла із величезним успіхом, а спраглі слухачі чекали наступного концерту.

(Продовження у наступній, фінальній частині статті)

Автор статті: Anna Folk.