Продовжуємо розповідати про цікавинки у нашому місті. Такий вже тематичний день є сьогодні, 13 листопада на блозі Воробуса.
Опісля розповіді про пам’ятник Лучнику, що знаходиться на площі Ринок ми вирушаємо на північний схід, а саме на вулицю Вірменську.
Чим відома ця вулиця, так це своїм вірменським колоритом, великою кількістю генделиків, церквою, різними забавами, а також драбиною на небо, що розташована в тупику на одну із дахів вулиці Вірменської.
Як її знайти і що вона символізує?
Знати її досить просто. Якщо ви вперше у Львові, то у місцевих мешканців треба запитати а де ж знаходиться культурно-мистецький центр «Дзига».
Саме туди треба прямувати щоб побачити згадувану вище «Драбину на небо».
Отже, опиняємося на вулиці Вірменській, прямуємо в сторону «Дзиги», перед собою бачимо літні столики від генделика і на цьому наче вулиця завершується.
Невже драбини нема? А вона таки є і щоб її побачити треба просто підвести голову вверх і глянути на дах одного із будинків.
Точної відповіді коли її тут встановили дати не можу, але приблизно це був 2009 рік.
Що символізує драбина не небо?
Саме таким чином громадськості міста хочуть показати вихід із архітектурного тупика щоб зв’язати центр міста із Високим Замком.
До речі, автором ідеї став художник-архітектор з Америки – Юнія Коваль.
Лазив Воробус просторами інтернету довго щоб написати цю публікацію і дізнався наступне.
От поки що жоден відчайдух не наважився залізти екстремально на цю драбину і доторкнутися неба.
Хоча, думаю просто не хотіли цього робити. Той же всім відомий юнак – Mustang wanted міг би це зробити елементарно і навіть зробити фото в стилі – селфі.
Хоча, і селфі зараз є небезпечним.
Якби там не було, чергова цікавинка прикрашає наше місто.
Щодо питання чи варто таки лізти на драбину скажу наступне: прийде час і всі ми покинемо цей земний світ і перекочуємо, сподіваюся, на небеса.
А поки що треба насолоджуватися життям, бо воно у нас одне.
І щоб так не було сумно від сьогоднішньої погоди, насамкінець, пропоную послухати таку відому вісім пісню гурту «Океан Ельзи» під назвою – «І я на небі».
Можливо саме ця композиція хоч якимось чином допоможе відчути себе на небесах. Далі просто слухаємо:
Автор статті: Vorobus.
Клас. Так поетично))