Продовжуємо серію цікавих інтерв’ю. І сьогодні у нас в гостях – пан Роман, який є автором дуже цікавого туристичного сайту під назвою – Drymba.net.

– Доброго дня, Романе, як і коли у Вас виникла ідея створити сайт Drymba.net і чому саме на тематику туризму?

Скільки себе пам’ятаю, марив подорожами. Звичайно, в дитинстві можливості були обмеженими, то ж подорожі здійснювалися в основному по лісах навколо дачі, кілька виїздів на море та на Закарпаття. Але й цього вистачало для яскравих дитячих вражень!

Отож, можна сказати, що сайт – втілення мрії багатьох людей: поєднати приємне з корисним. Тобто створити сайт, і самому ж бути на ньому активним користувачем, а не просто адміністратором. Хочеться створити живу, активну спільноту, яка буде ділитися досвідом, фотографіями та звітами, обговорюватиме маршрути та новинки спорядження, причому та інформація не губитиметься вже за кілька днів у глибині «стрічки новин», як це відбувається у звичайних соцмережах, а продовжуватиме працювати і приносити користь. Вже й не згадаю точно коли виникла ідея даного ресурсу, але з великою достовірністю можна датувати її між 2008 та 2010 роками. Далі кілька років пішло на розробку системи керуванням сайтом (не люблю готових систем, через їхню негнучкість, та через той факт, що кожна виявлена десь кимось у такій системі вразливість – перетворюється у твою власну проблему). Сайт у теперішньому вигляді був запущений на початку 2012 року, проте з того часу було додано безліч можливостей та вдосконалень. Сайт неперервно розвивається, вдосконалюється чи не щотижня.

– Чому така назва – «Дримба»?)))

Розпочну здалека. 🙂 Ще на початку нашого тисячоліття виник один прекрасний сайт, який називається «Українські Карпати». (До речі він існує й досі, просте зараз активно діє лише форум, а всі інші частини являють собою архів.)

У той час інтернет був суттєво відмінним від того, що ми бачимо нині, та й самих інтернет-користувачів було незрівнянно менше, ніж тепер. Я мав честь бути серед перших кількох десятків користувачів того сайту. Там збирались активні любителі карпатських пішохідних мандрівок. Важко в це повірити (лише 10-15 років минуло) але навіть нормальні топографічні карти тоді були проблемою, тому вкрай корисно було обмінюватись досвідом, фото, матеріалами. З часом від сайту відбрунькувались кілька цікавих проектів каталогів та блогів, які створили найбільш активні та діяльні ентузіясти. Одним із цих проектів і була «Дримба», заснована у 2006 році. У той час сайт мав підзаголовок «Карпатські маршрути» і являв собою каталог точок та пішохідних маршрутів. Родзинкою сайту була інтерактивна топографічна карта, з багатими (як на той час!) можливостями.

З плином часом засновник вже не мав змоги приділяти увагу сайту. Кілька років сайт простояв без розвитку. Оскільки я хотів робити дещо подібне, він передав сайт мені. Теперішня Дримба зовсім не подібна на першу версію, проте лишилася та її родзинка – надзвичайно багата функціоналом карта, ряд головних ідей і базовий цеглястий колір дизайну, а також … назва! 🙂 Проте сайт розширив поле своєї діяльності: тепер це вся територія України, і всі види мандрівок, а не лише спортивні маршрути у Карпатах.
Може здатися: яке відношення має термін «дримба» до подорожей? Однак якщо вдуматися, дримба асоціюється з автентикою, старовиною, Карпатами, Гуцульщиною, фестивалями … звідси не так уже й далеко до туризму і мандрівок, погодьтесь!

– Чи любите Ви самі подорожувати і в яких цікавих місцях вже побували?

Так, як я вже згадував, подорожі – це моє найбільше захоплення. Починалося все в Карпатах, а після 9 класу я потрапив у свій перший справжній похід, відразу на Чорногору. Потім були студентські роки, туристичний гурток, змагання (перегони), безліч друзів, вечірня ватра і пісні під гітару. Багато хто зрозуміє, про що я кажу. 🙂

Згодом почалася робота, вільного часу, друзів, готових кудись піти, та й фізичної підготовки поменшало. В той же час я відкрив для себе природні та архітектурні пам’ятки Західної України. Переважна більшісь моїх краєзнавчих подорожей припала на останні 8 років. Хоча вони відбувались і раніше, «стандартні» Кам’янець-Подільський та Хотинський замок, а також Козацькі Могили біля Берестечка я відвідав ще й з шкільними екскурсіями.

На даний час можна поставити такі «галочки»: Відвідана більшість основних гірських масивів Карпат, за винятком південно-східної половини Івано-Франківської та Чернівецької областей. Це – біля півсотні походів тривалістю від 1 до 7 днів. Відвідана переважна більшість основних та сотні маловідомих пам’яток Львівщини (біля 50 подорожей). Біля 15 подорожей на Тернопільщину дозволили охопити лише невелику частину цікавинок краю. Близько 10 виїздів на Івано-Франківщину (це за винятком гірських районів). Кілька мандрівок здійснено на Закарпаття, Волинь, Рівненщину, Черкащину та у Крим. З іншими областями я, по суті, ще не знайомий.
Маленька мрія – побувати на сплаві по Дністру, соромно признатись, але я ще ніколи не брав участі у сплавах!

– Воробус, особливо, влітку, часто подорожує. Які б 5-ть місць Ви б порадили мені та читачам блогу Воробуса відвідати в Україні?

Варто зазначити, що я тут не оригінальний, я теж мандрую, як правило, у травні – першій половині жовтня. 🙂

Насамперед дозволю собі такі загальні поради із своєї практики:

1. Заплановані туристичні об’єкти – не вся подорож, важливим є також гарне товариство. До речі, мандрівки наодинці теж можуть бути цікавими та надихаючими.
2. Урізноманітнюйте свої подорожі: різні види туризму, різна тривалість, різний транспорт, різна пора року, різні місцевості, тощо
3. Спочатку оглядайте відоміші, більш видовищні, легкодоступніші об’єкти. Решту залиште на потім, з часом виробляється смак, цікавість і здорова «жадність» побачити більше.
4. По можливості, плануйте свої мандрівки так, аби уникнути натовпів. Наприклад, Кам’янець-Подільський варто відвідувати у будній день, якщо є така змога. У той же час, невеликі сільські храми, відчинені у неділю, можуть бути недоступними у будні дні.
5.Тверезо оцінюйте свої можливості. Підйом на гору Сивулю взимку і спуск на сноуборді, або ж відвідання Тараканівського форту вперше і наодинці навряд чи можна назвати правильною ідеєю.

Що ж до конкретних ідей – спробую порекомендувати місця, маловідомі широкому загалу, які відвідав я сам:

1. Містечко Микулинці неподалік Тернополя, доступне за 30-40 хв їзди у маршрутці від обласного центру. Тут збереглися руїни Микулинецького замку, практично на повну висоту стін і башт, а також – глибокі каземати з численними кімнатами, куди можна зайти всередину. Поруч – палац Потоцьких-Реїв (18-19 ст.), який ховається в оточенні дерев великого старого парку. Особливо гарно тут восени! Навпроти палацу – унікальний бароковий костел Пресвятої Трійці (подібні навряд чи знайдете в Україні) під яким є ще й підземний храм, теж доступний для відвідування! Через дорогу від храму – старий польський цвинтар, збереглися надгробки власників містечка, а також десятки інших високомистецьких скульптур та хрестів. Всі ці споруди, розміщені на пагорбі, звідки відкриваються краєвиди на схід, у долину річки Серет. А у нижній частині містечка є ще столітня церква Пресвятої Трійці та рідкісна фігура св.Флоріана, покровителя пожежників (ще з 18 ст.). Таких в Україні лише 2 чи 3. Зважте, все це точно позначене на мапі «Дримби», вам достатньо лише перенести точки на свою карту, або ж відкрити сайт у своєму смартфоні чи планшеті.

2. Ідея для спортивного походу – хребет Дарвайка-Негровець (інша назва – Пішконя) у центральній частині Закарпатської області, над селом Колочава. Саме село є надзвичайно цікавим, тут дбають і розвивають туризм, є готель, біля 10 невеличких музеїв, старовинні дерев’яні храми, доти та бункери з Другої Світової війни… А хребет, хоча й не відрізняється великою довжиною, може змагатися своїми краєвидами з відомими Чорногорою та Свидовцем. Тут є і кам’яні розсипи, букові та смерекові ліси, високогірні та лісові озерця, зарості косодеревини (жерепу), мальовничі дуже стрімкі схили. У той же час, хребет легкодоступний (звісно, влітку), тут майже немає гущавин та небезпечних місць, присутнє маркування.

3. Водоспад Гуркало поблизу с.Корчин на Сколівщині не настільки такий відомий як Шипіт чи Кам’янка. Водночас одноденна мандрівка сюди, ще й поєднана з купанням в холодних струменях, може бути чудовим відпочинком! Найкраще дістатись до водоспаду ровером із Верхнього Синьовидного, куди легко доїхати електричкою. Якщо ж ви мандруєте пішки, вибирайте не спекотні дні – дорога неблизька і проходить по відкритій місцевості.

4. Хочеться чогось фольклорного, святкового, кольорового, смачного? Фестиваль «Рахівська бринза» відбувається у закарпатському містечку Рахів щорічно у вересні. Тут на вас чекає не лише дегустація всеможливих молокопродуктів, а й виступи численних фольклорних та професійних колективів, музик, співаків, танцюристів, яскраві народні костюми. Рахівщина, як частина Гуцульщини, відрізняється особливим колоритом. А спланувати маршрут можна так, щоб відвідати дорогою Яремчу або ж Верховину, оглянути краєвиди Чорногори з Яблуницького перевалу.

5. Попередні варіанти видаються вам надто складними? Любите організований «культурний» відпочинок? Тоді відвідайте санаторій «Квітка Полонини», що у селі Солочин на Закарпатті. Тут вас і нагодують, і підлікують, і переночують 🙂 Наявні всеможливі розваги – від катання на конях – до басейну. А взимку діє ще й лижний витяг. У клубі регулярно виступають відомі закарпатські виконавці. Комфортабельні екскурсійні автобуси за якусь годину довезуть вас до Чинадієво, Мукачево, Ужгорода чи озера Синевир. У бюветі санаторію – легендарні мінеральні води «Поляна» та «Лужанська». Як то кажуть – будь яка примха за ваші гроші 🙂

– Як Ви вважаєте, подорожувати краще, все-таки, нашої країною чи вартує таки їхати за кордон?

Важко порівнювати, бо у Европі був практично лише один раз. Вирішив для себе: спочатку огляну все що є у нас, а вже далі – Европа 🙂 Жартую, звісно. А по правді – то просто ліньки носитися з тими паперами, візами і т.п. Та й довгі переїзди – теж не велике задоволення.
Так що наразі справді зосередився на огляді та фотографуванні пам’яток України. А читачам пораджу так, як уже говорилось вище: основа – рідні землі, а для різноманітності раз чи кілька разів на рік можна і за кордон махнути.

До речі, частково відчути ту Европу можна уже у нас в Україні 🙂 Що мається на увазі? Спробуйте проробити експеримент: походити з фотоапаратом по якомусь селі при трасі Київ – Чоп, потім – селом при дорозі районного рівня, а наприкінці по тупиковому селі десь у лісі, куди й маршрутки не доїжджають. Якщо у першому випадку на вас ніхто не зважатиме узагалі (Европа), то в другому – вже зацікавлено розглядатимуть місцеві жителі. У третьому ж випадку пильні сільські бабусі можуть і поцікавитись, що це ви робите у їхньому селі, і хто ви узагалі такі?!

– Як Ви вважаєте туризм в Україні зараз розвивається чи навпаки деградує? І які є перспективи в українського туризму?

Спробую бути тут оптимістом. На мою думку, туризм таки розвивається. Причому не тільки кількісно (десятки нових готельчиків, що ростуть як гриби після дощу), а й якісно. З’являються нові види екскурсій, популяризуються маловідомі пам’ятки. Спортивні походи (провідники, прокат спорядження) тепер пропонуються к послуга, що було дивиною ще років 10 тому. Це ж стосується численних музичних та фольклорних фестивалів і свят. Оновлюються та відбудовуються старі і закинуті санаторії. Зростає захоплення активно-екстремальним відпочинком: сплави, відсерфінг, парапланеризм, повітроплавання, тощо.
З’явилися десятки нових сайтів, груп у соцмережах, тема розвивається й у друкованих виданнях.

Звісно, це масова культура, тому вона значною мірою є «попсова». Проте все одно тут багато позитиву. Нові робочі місця. Популяризація давніх традицій, хай навіть у спрощеному та опрацьованому вигляді. Поширення інформації про нашу державу у світі. Основний же негатив – це звісно тиск на природу, засмічення лісів, берегів водойм, зон відпочинку, стічні води.

Більшість заходів та проектів робиться зусиллями ентузіастів та благодійників, проте й держава долучається. Багато пам’яток вже професійно відновлено завдяки коштам, наданим польським урядом. Деякі архітектурні-музейні комплекси набули зараз справді такого рівня, що не соромно вести туди закордонних відвідувачів. Не можна не згадати і внесення ряду дерев’яних храмів до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що відбулося нещодавно.

Будьмо відверті. Україна не є виразно туристичною державою. Ті ж архітектурні пам’ятки, які дійшли до нас після двох світових війн, кожна з яких чи не найактивніше вирувала власне на нашій землі, після прагматичної австро-угорської та російської монархії, після радянського тоталітаризму та «господарників» доби незалежності, все ж програють вищезгаданій Европі. Простий приклад – порахуймо міста з цілісною збереженою забудовою 18 чи раніших століть, або ж вцілілі замки. Тому сподіватися що ми житимемо лише з туризму, як наприклад Чорногорія, не варто.

Але! Той туристичний потенціал, який є у нашій державі, реалізований ще далеко не повністю. Є у нас і унікальні пам’ятки, наприклад дерев’яні храми. Підтримка, популяризація, правильне скерування вищезгаданих процесів і є метою нашого сайту.

– Чи вартує зараз займатися туристичним бізнесом?

Тут треба тверезо зважувати свої сили та бажання. Туристичний бізнес – складна, напружена робота. У добу розвитку інтернету та соцмереж просто неможливо виконувати її абияк – і при тому залишатися успішним. Плюсом є те, що можна починати з малого. Наприклад, відкрити маленький готельчик у власному будинку, або возити невеликі екскурсійні групи власним мікроавтобусом. Знову ж таки завдяки інтернету питання реклами та просування суттєво спрощується.
Отож якщо вам цікава така робота, і ви – стресостійка людина – то чому б не спробувати? Є безліч нових та перспективних напрямків туристичних послуг.

– Чим займаєтеся в буденному житті, хобі?

Поряд з мандрівками пліч-о-пліч іде друге захоплення¬ – фотографія. Раніше займався і портретним фото, але зараз майже всі мої роботи – пейзажі та архітектура. Ці знимки дуже придаються для наповнення сайту.

Інші захопленням доволі рідко приділяю увагу. Люблю гарну музику (переважно українську і переважно стару). Деколи збираю радіоелектронні пристрої, але вкрай рідко, тому що це хобі – просто справжній пожирач часу, у порівнянні з отриманим результатом.

А працюю я програмістом, ця справа теж доволі цікава. Тому й розробка програмної частини сайту не була складною задачею для мене, хоча й дуже і дуже об’ємною.

– Ваші побажання читачам нашого ресурсу?

Бажаю подорожувати всім, у кого є така змога. Для цього зовсім не конче мати купу вільного часу та грошей. Я пробував мандрівки пішки, екскурсійним автобусом, маршруткою, поїздом, ровером, автомобілем і навіть катером! Наодинці і в товаристві.

Протягом одного чи кількох днів. І ви спробуйте – не пожалкуєте!

Ну і звісно – щоб у нашій державі якнайскоріше запанував мир!

Автор статті: Vorobus.