Продовжуємо… А наступною темою на нашому ресурсі буде тема транспорту.

Не подумайте, що зараз знову буду згадувати завищені тарифи у маршрутках, набридливих водіїв, які знову почали слухати музику в салоні.

Це все буде згодом, а поки що розповім про цікавих пасажирів, які цим транспортом користуються. Така вже доля у вашого автора, що протягом тижня мені доводиться бувати в різних районах міста.

І саме в них Воробусу доводилося бачити одного і того ж чоловіка, який просто банально є класичним рагулем.

Нижче розповім у чому річ.

Пам’ятаю якось їздив на Левандівку по справах. Повертаюся додому, чекаю на свою маршрутку, аж раптом помічаю на зупинці досить дивного чоловіка років так 35-40, який стоїть і на ходу щось «жере».

Ну, їсть собі та й їсть, Таких як він багато. Не можуть вже дочекатися поки приїдуть додому.

Все би було нічого якби цей от рагуль (іншими словами його не назвеш) не почав розкидати попередньо нарізані папірці.

Звісно, що люд що стояв як і Воробус на зупинці одразу ж почав робити зауваження недоумку.

Чоловік почав відповідати словами: «а що тут такого», а потім застрибнув у маршрутку і поїхав собі.

От і подумайте собі. Вже весь світ бореться із екологією, людям кажуть щоб не смітили, були культурними, але все рівно знаходиться якийсь клоун якому на всіх начхати.

Цього чоловіка я добре запам’ятав… Але, хай йому грець.

Будете сміятися, але кілька днів назад Воробус знову ж таки зустрів цього пана. Сталося це досить таки випадково біля пам’ятнику Данилові Галицькому.

Йду собі по іншій стороні вулиці, аж раптом дивлюся на зупинці стоять знайомі люди.

Як ви думаєте що чолов’яга робив? Правильно, жував, а потім з кишень викидав порізані наперед папірці.

Тільки Воробус хотів піти зробити йому фото, як чоловік-рагуль після зауважень людей сів у маршрутку й собі поїхав.

Я все розумію, що людина може мати психічні відхилення, бути дауном, але це не означає, що треба виходити на вулицю і смітити де лише можна.

Кому ці папірці взагалі потрібні?

Тому, якщо будете бачити дану особу обов’язково зробіть йому зауваження. Саме таким чином може він зрозуміє, що якщо його там хтось кинув у молодості чи били в школі, чи були дерев’яні іграшки – це не означає, що треба засмічувати місто де ми живемо.

Можливо й з часом вдасться мені зробити його фото.

Автор статті: Vorobus.