Продовжую розповідати громадськості про те, як Ігор Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте.
Перша частина розповіді завершилася на тому, що ми у відчаї, так і не знайшовши озера, лягли спати під кутом 45-ть градусів.
Розбудив нас зранку птах (правда не знаю його назви), який сигналив нам, що треба прокидатися і йти далі – на пошуки Забутого.
Ой, бляха…
Таки пішли, але перше що ми зробили, це таки поїли. Вогнище розпалилося достатньо таки швидко (поставили ввечері дрова на вогонь щоб тліли) і за якусь годину страва під назвою – богрич була готова до споживання.
Добре попоївши, Воробус і компанія почали думати що робити далі: чи йти далі шукати озеро чи повертатися назад до синього маркування, щоб згодом розпочати пошуки озера Аршиця.
Колегіально таки було прийнято рішення «добити» Забуте. Але, де ж воно знаходиться?
Як виявиться згодом, допоможе нам у пошуках райшток, на який Воробус випадково натрапив у кінці вчорашнього дня.
Іншого виходу як йти ним ми не мали. Тому, зібравши речі, попрямували райштоком у напрямку вершини під назвою – Горган-Ілемський.
Десь на перетині з райштоком мала бути річка, яка була позначена на карті. А біля неї, до слова, мало знаходитися озеро.
Йдемо ми собі йдемо, аж бачимо, райшток починає перериватися і натикаємося на річку, точніше джерело.
А де ж тоді озеро? Знову відчай… Невже ми його так і не знайдемо?
Попивши свіжої води, знову ж таки колегіально було прийнято рішення провести пошуки Забутого по всьому квадрату.
Воробус видерся наверх і там побачив дві великі галявинки на яких можна і весілля справляти.
Принаймні сліди від вогню ваш покірний побачив.
По ідеї там мало би бути озеро, але його там не було. Розчарування…
Повертаюся до свого приятеля, розповідаю йому про знахідки і ми вже не знаючи що робити пробуємо увімкнути на телефоні навігатор і подивитися де ж ми знаходимося.
З 20-ого разу навігатор на телефоні у мого приятеля таки увімкнувся (покриття мобільних мереж там дуже слабеньке) і він, до слова, показав нам що ми знаходимося на перетині трьох струмочків, які були зображені на карті – «Західні Горгани».
Але, де ж озеро? Плямка то є. А тут, увага, прикол. Плямка на карті – це ж не озеро, а джерело. Координати ж Забутого приблизні.
Що ж робити? Воробус, чесно вже хотів завершити пошуки, але колега Орест сказав, що ще разок спуститься вниз по річці і якщо його там не буде, то пошуки будуть завершені.
Ясно, що ваш автор не хотів залишатися на джерелі сам і залишивши речі біля води ми почали скидати висоту обоє.
Йшли, йшли, йшли, озера все не було, річка зникла…. Отакої… Ну, все, треба завершувати пошуки і повертатися назад до речей.
Аж раптом Орест викрикнув слова: «ура…. знайшов…». Спершу я думав він приколюється, але коли прийшов до нього то побачив що озеро знаходиться прямо по курсу.
Нарешті…
Підходжу ближче і бачу, що озеро невеличке, приблизно розмірами 30 на 10 метрів, де-не-де є завали. Правда воно трохи оміліло.
Плавати в ньому Воробус не пробував, але так на око глибина там була не більше метра.
Знаходиться Забуте на висоті 1154 метра на рівнем моря.
Що цікаво, ближче до озера річка знову ж таки з’являється. Виходить на проміжку дороги де річка зникала, вона просто пішла під землю.
Біля Забутого зліва є хороше місце для ночівлі. Правда ми там не ночували, а вирішили рухатися далі до речей, а потім і на озеро Аршиця.
Наступного дня ми зустріли компанію старших людей, які також як і ми йшли на озеро Аршиця. Так от, один поважний пан нам сказав, що ми відважні люди, адже на озеро Забуте ніхто не ходить через його поганий маршрут.
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар