Продовжую розповідати громадськості про те, як Ігор Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте.

Перша частина розповіді завершилася на тому, що ми у відчаї, так і не знайшовши озера, лягли спати під кутом 45-ть градусів.

Розбудив нас зранку птах (правда не знаю його назви), який сигналив нам, що треба прокидатися і йти далі – на пошуки Забутого.

Ой, бляха…

Таки пішли, але перше що ми зробили, це таки поїли. Вогнище розпалилося достатньо таки швидко (поставили ввечері дрова на вогонь щоб тліли) і за якусь годину страва під назвою – богрич була готова до споживання.

Добре попоївши, Воробус і компанія почали думати що робити далі: чи йти далі шукати озеро чи повертатися назад до синього маркування, щоб згодом розпочати пошуки озера Аршиця.

Колегіально таки було прийнято рішення «добити» Забуте. Але, де ж воно знаходиться?

Як виявиться згодом, допоможе нам у пошуках райшток, на який Воробус випадково натрапив у кінці вчорашнього дня.

Іншого виходу як йти ним ми не мали. Тому, зібравши речі, попрямували райштоком у напрямку вершини під назвою – Горган-Ілемський.

Десь на перетині з райштоком мала бути річка, яка була позначена на карті. А біля неї, до слова, мало знаходитися озеро.

Йдемо ми собі йдемо, аж бачимо, райшток починає перериватися і натикаємося на річку, точніше джерело.

А де ж тоді озеро? Знову відчай… Невже ми його так і не знайдемо?

Попивши свіжої води, знову ж таки колегіально було прийнято рішення провести пошуки Забутого по всьому квадрату.

Воробус видерся наверх і там побачив дві великі галявинки на яких можна і весілля справляти.

Принаймні сліди від вогню ваш покірний побачив.

По ідеї там мало би бути озеро, але його там не було. Розчарування…

Повертаюся до свого приятеля, розповідаю йому про знахідки і ми вже не знаючи що робити пробуємо увімкнути на телефоні навігатор і подивитися де ж ми знаходимося.

З 20-ого разу навігатор на телефоні у мого приятеля таки увімкнувся (покриття мобільних мереж там дуже слабеньке) і він, до слова, показав нам що ми знаходимося на перетині трьох струмочків, які були зображені на карті – «Західні Горгани».

Але, де ж озеро? Плямка то є. А тут, увага, прикол. Плямка на карті – це ж не озеро, а джерело. Координати ж Забутого приблизні.

Що ж робити? Воробус, чесно вже хотів завершити пошуки, але колега Орест сказав, що ще разок спуститься вниз по річці і якщо його там не буде, то пошуки будуть завершені.

Ясно, що ваш автор не хотів залишатися на джерелі сам і залишивши речі біля води ми почали скидати висоту обоє.

Йшли, йшли, йшли, озера все не було, річка зникла…. Отакої… Ну, все, треба завершувати пошуки і повертатися назад до речей.

Аж раптом Орест викрикнув слова: «ура…. знайшов…». Спершу я думав він приколюється, але коли прийшов до нього то побачив що озеро знаходиться прямо по курсу.

Нарешті…