Щось Воробус і забув дописати трилогію про його життя без цивілізації. Мабуть я просто забігався і забув.
Але, вже зараз маю час, тому таки допишу.
Отже, як вже писав у другій частині, день завершувався тим, що переглядав телевізор. Він досить того що чорно-білий, так ще й є присутні лише два канали: «Інтер» та «Перший національний».
А там, до слова, окрім набридливих серіалів та політичної реклами більше нічого не було. Тому, Воробус оглядів кіно 10 хвилин та й за мить пішов спати.
Мене очікував третій день життя без цивілізації.
А його, до слова, я розпочав із походу в церкву. Спершу думав йти на гриби, але коли вночі сходив в туалет і побачив як на вулиці похолодало зрозумів, що краще піду помолюся, а ніж буду ходити під дощем в лісі.
В церкві на мене всі дивилися уважно. Ще б пак, нова людина в колективі. Хоча, люд то Воробуса більш-менш знає.
Прийшов додому, поснідав, попив гарячого чаю. Добре, що родичі приїхали і мені не довелося це все робити самому, а то би точно змерз як цуценя.
Що ж робити далі? Реально, на вулиці істотно похолодало і навіть, де-не-де, почав політувати сніг. Згодом він таки почне падати, але мене вже на дачі не буде.
Ваш покірний витягнув з холодильника останні запаси їжі, а ним став шашлик, і почав його робити на вогні. Особливо в руки стало тепліше та й пляшка вина якось почала нас зігрівати.
Що цікаво, люд в селі сховався по своїх домівках. Хіба що час від часу було помітно як пияки бігають в магазин і назад. А що ж їм ще залишається робити у вихідний день? Кликали вони й Воробуса у свою компанію, але я щось спасував.
Багатьох людей цікавить питання грибів. В ліс не ходив, а опеньок біля хати вже не було.
Пообідавши, колегіально було прийнято рішення вертатися до Львова. І на роботу треба ходити, і якось в цивілізації цікавіше. Просто реально деколи хочеться виїхати за місто на декілька днів щоб хоч трохи змінити обстановку, але не на багато часу.
З часом хочеться вернутися домів. Тут і опалення своє є, Інтернет без обмежень і на дерево лізти не треба.
Спробую ще якось приїхати на дачу, на цей раз взимку, цікаво чи витримаю я тут хоча б дня два.
Спробуйте і ви прожити кілька днів поза цивілізацією. Цікаво було би почути ваші враження.
Дорога у Львів виявилася також цікавою. Навушники я не мав, тому слухав про що говорять люди, а вони нарікали на погоду і роздумували за кого голосувати на майбутніх виборах.
Орууууууууууууууууууууууу.
Автор статті: Vorobus.
Мабуть, іноді, щоб почати цінувати те, що маєш, треба хоча б на певний час себе обмежити у зручностях.
От наприклад, бісить відсутність гарного ремонту, деякої зручної побутової техніки, подеколи глюки з інтернетом і так далі. Виїдеш у сільську місцевість, де туалет – дірка в сарайчику надворі, за водою десь бігти треба, продукти – зривати чи викопувати. І одразу всі міські негаразди починають здаватись дріб”язковими і взагалі не вартими уваги у порівнянні з майже повною необлаштованістю для комфортного життя.
Єдиний плюс сільської місцевості для мене – розкішна природа. А в усьому іншому я – “дитя асфальту” =)
Прочитала всі три статті підряд і помітила, що всі вони акцентовані на тому, що “на вулиці істотно похолодало” 🙂