Не одним спортом живе блог Воробуса. Я можу писати й на інші теми, скажімо комп’ютерні.

От завжди собі задавав питання, а чому старші люди ніяк не можуть звикнути до комп’ютерів. Одним словом кажучи, їм так важко навчитися на них працювати. Та й до сучасних телефонів також.

Пам’ятаю на днях дав поюзати свій апарат одній панянці, то та просто була в шоці. Сенсорні екрани – це явно не для неї.

Так чому в старших людей проблеми з новинками? Ми ж то до них можемо пристосуватися.

Ну, по-перше, ці люди жили в зовсім іншу епоху. Там ніхто не знав що таке комп’ютер, а якщо і щось друкували на папірчиках, то за допомогою друкувальною машинки. От задаю себе питанням, а чи дуже сучасна молодь зараз знає як друкувати текст таким чином?

Міркую, якби їм таке дали робити, то би також виникли проблеми. Чи, скажімо, писати листи не через електронну пошту, а за допомогою телеграм. Останній метод комунікації схоже взагалі на вимиранні.

Ще однією причиною чому старші люди бояться лізти до комп’ютерів, є фобія щось зламати. Комплектуючі до ПК чи ті ж смартфони, айфони є дорогими, а люди колись жили й, відповідно, бояться зробити помилку і попасти на гроші.

Щоб цього не було, треба вміти їм гарно все пояснити. Що так, сяк, є комп’ютер, він тобі нічого не зробить і з ним треба подружитися.

Нічого смішного в цьому не буде, якщо своєму татові, дідусеві ви запропонуєте взяти блокнот, ручку й він все буде поетапно записувати: що, де, як і до чого.

Воробус також так починав, особливо це стосується роботи зі сайтами. Які там команди я міг знати?

І найголовніше, не треба злитися, що в когось щось не виходить. Сьогодні людина помилиться, завтра, а через тиждень вже так більше робити не буде.

До теми мобільних телефонів. Якщо комп’ютери – це ще терпимо для старших людей, то смартфони зі сенсорними екранами – це смерть. В старших людей руки не складаються до них, тому моя порада – не треба їх їм давати.

Понти, понтами. Але, це зайве.

Тому, до старших людей треба завжди ставитися з розумінням. Бо, мине час, вчені придумають щось нове, а ми постаріємо і вже наш мозок не буде готовим це все сприймати.

Сьогоднішню публікацію завершу наступним. Розповідає нещодавно знайомий, веде пару в університеті й тут хтось зі студентів каже: «О, та в нього день народження, треба йому вітальну листівку вислати у соціальних мережах».

А старші люди колись такого не робили. Натомість брали пляшку, подарунок і йшли вітати людину.

Автор статті: Vorobus.