Шевченківський гай є одним із тих місць, де люди полюбляють ходити відпочивати.

Особливо це стосується вихідних днів, а також свят, таких як: Великдень, День Матері, Свято Трійці й так далі.

Все це добре, душа радіє, коли бачиш як люди зберігають українські традиції, але одне дуже й дуже велике «але».

Справа в тому, що з року в цьому музеї збирається стільки народу, що невідомо як потім треба прибирати за ними сміття.

Ок, коли є свято, то народ масово сюди лізе, бере з собою їжу, напої й прикро, що часто за собою залишає все це.

Воробус вирішив сходити в Шевченківський гай на день Матері й подивитися що там і як відбувається.

Перше що я побачив, так це велику кількість людей. Вхідний квиток коштує 20 гривень з дорослої людини й 10 гривень з дітей.

Поставили турнікети, щоправда й окрім них вхідні квитки рвуть на вході. Не сперечаюся, були роки що ми ще дітлахами перелазили в гай таємними шляхами, але зараз вже не той вік щоб цим займатися.

Я згоден заплатити навіть 40 гривень, але щоб видавали квиток в касі й гроші дійсно йшли на облаштування популярного львівського музею.

Хоча, бачив і людей, що перелазили через паркан, їх ловила поліція й так далі. Вже би хоч при святі соромилися.

Йдемо далі… Генделики. Це основна проблема сьогодення. Реально, їх в Шевченківського гаю наставили стільки, що вже й не знаєш як від них втекти.

Хочеться щоб у майбутньому з цим ділом трохи заспокоїлися, а не збільшували їх кількість. Або ж принаймні розташовували їх подалі від хаток на фоні яких хочеться зробити світлину на пам’ять.

Смітники. Їх є багато, але треба щоб ще люд вмів ще в них кидати сміття. Але, це вже проблема не одного року, а цілого століття.

Люд приходить в гай, там веселиться, споживає напої, їсть й все за собою залишає. Бачили б ви що творилося наступного ранку на співочому полі.

Ну, реально, було стільки сміття, що складалося таке враження що все кидали просто під ноги.

Туалети. Поставили при вході біо, але їх мало. Треба більше й щоб вони розташовувалися по всій територію музею.

А так все решта на рівні: старовинні хатинки, багато трави, звірі, природа, співоче поле… Це саме те заради чого хочеться приходити сюди ще й ще раз.

На свято Трійці знову обіцяють концерт, то ж треба знову йти в гай, який має цікаву назву – Шевченківський.

Вже завтра продовжимо…

Автор статті: Vorobus.