Літній вечір, його не вистачає. Їдучи сьогодні з роботи додому прочитав одну цікаву річ, я коротко перекажу те що там було:

«Нам є з ким гуляти, нам є з ким говорити та з ким провести час, але в нас немає тих з ким можна просто дивитись на зорі».

Я пам’ятаю один з теплих літніх вечорів. На вулиці темно, на небі видно зорі та ледь світить вуличний ліхтар, створюючи приємну атмосферу.

Біля мене сидить дівчина і в нас з нею приємна розмова. Розмова ні про що, але відчувається такий чудовий затишок. Так легко і просто говориться, вільно дихається і просто приємно дивитись на небо, дивитись на зорі.

Коли згадую це, то розумію, що таких моментів, такого затишку, було вкрай мало і цього дійсно не вистачає. Так, у мене є хороші друзі, які завжди зі мною, в мене є з ким провести час, погуляти, зайнятись спільними справами. Але немає людини з якою можна вийти пізно ввечері з дому, сісти та просто дивитись на зорі і розмовляти ні про що.

Від таких посиденьок не хочеться очікувати чогось особливого. В такі моменти не хочеться навіть обіймів, поцілунків чи ще чогось в такому плані. А все що потрібно, це дивитись в небо та розмовляти. І більше нічого.

Бо темне та зоряне небо створює ніби укриття над головою, ніби захист від всього, що може турбувати. А тьмяно освітлені зелені крони дерев створюють додатковий затишок. Ніби додають тепла. Так, можливо для когось це нічого не значить, але для мене це більше, ніж просто прекрасно. Такі миті додають сил та бажання робити щось, робити щось більше ніж просто існувати і жити по стандартній схемі життя. В такі моменти відчуваю себе щасливим.

І це правда, що для щастя багато не треба. Для мене щастя, це приємна та тепла розмова, ні про що, під гарним зоряним небом. Так можна сидіти та розмовляти до ранку, насолоджуючись спілкуванням і не помічати того як плине час.

Згадуючи такі моменти, мимоволі, хочеться сказати: – «Знайдись, знайдись саме ти, ця людина, з якою я зможу сидіти до пізньої ночі та дивитись на зорі і вести розмови ні про що. Не думати про завтра, не думати про життя. І бачити просто небо, бачити зорі та розмовляти.»

Ось так і є, а поки я сам споглядаю нічне небо, так, воно зараз вкрите хмарами і видно всього лиш декілька зір, але я щиро вірю, що прийде той літній вечір, коли буде видно багато зір та небо буде без хмар і я буду вести приємну та затишну розмову ні про що.

Автор статті: Yar_Ik.