Ну, і тепер завершальна частина трилогії під назвою – «Як бажання грати у футзал перемогло травму».

Завершили минулу розповідь ми на тому, що у матчі з командою «Фуджікура» я так і не зіграв, хоча так надіявся вийти на майданчик на кілька хвилин.

Але, правильно що мене ніхто не випустив, адже фактично не тренувався, м’язи ще були слабі й не дай Бог було би отримати рецидив.

Подібне ледь не відбулося пізніше, тому що у наступній грі з командою «Княжий ринок-2» Воробус знову не зіграє.

Причина – набряк пальця, який ніяк не хотів сходити. Ніби ходив на тренування, все було добре, але під час одного з них м’яч попадає у проблемне місце й знову болі.

Невже знову прийдеться сидіти на трибунах?

Прийшлося у терміновому порядку шукати спеціальне взуття для футзалу й таке щоб при попаданні «шкіряного» на проблемний палець останній не болів.

Знайшов, хоча дебютувати мені вдасться у першій лізі аж у п’ятому турі.

Причина досить таки банальна – проблеми зі здоров’ям. Палець вже потрохи почав заживати, набряку як такого вже не було й у матчі з клубом «Кордія» мав виходити у старті.

Проте, напередодні матчу у Воробуса заболіли нирки – діагноз запалення й дебют далі відкладається.

Знову «приїхали»? Добре, що все було не так серйозно й вже у 5-ому турі проти клубу «GTL» нарешті відбувся мій дебют.

Хоча, вийшов він якимось таким змазаним. По ходу гри ми програвали 0-3, Воробуса випустили на заміну, не минуло й 15-ти секунд як я пропустив 4-й гол і більше не грав.

Психологічно було важко, але вже через тиждень вашого автора поставлять зі старту в матчі проти одного з лідерів чемпіонату – клубу «DE LUXE». Багато в плані психологічної стійкості зі мною працював – Денис Бутрин ще з часів приходу до нашої команди взимку й зараз теж.

Матч видався бойовим, завершився внічию 5-5 й приємно було повернутися на футбольні поля. Єдине що мені ще заважало, так це слаба фізична форма. Тим не менше, на тверду четвірочку цю гру відіграв.

Все-таки, п’ять місяців перерви далися взнаки. Далі була невиразна гра з «Інкогніто» й чудові матчі з тією ж «Фуджікурою» та «Княжим ринком-2». Останній взагалі можна собі записати в актив.

Як казали люди зі сторони, давненько вони не бачили у Воробуса такого великого бажання грати.

А у грі з «Кордія» й взагалі забив гол від воріт до воріт.

Чемпіонат триває…

Шкода, що в дебютному нашому сезоні в першій лізі вище 4-ого місця ми вже точно не стрибнемо. Причин на це багато… але основне, що відновитися мені таки вдалося раніше терміну який прогнозували медики.

А перемогло бажання грати в улюблену гру. Так, фізичні кондиції бажають бути кращими, але думаю що вже до початку зимового чемпіонату я їх точно покращу.

Буде час під час міжсезоння, буде мій улюблений зал (важко пристосовуюся до гри на вулиці) й буде, сподіваюся, здоровий Ігор Воробус, якого не будуть турбувати травми.

Порох у порохівницях ще є як і бажання довести громадськості що списувати мене ще рано.

Дякую що читаєте.

З найкращими побажаннями, Ігор Воробій.

Поважаємо один одного як на футбольному полі, так і поза його межами…

Автор статті: Vorobus.