Черговий день настав і знову на наших читачів очікують нові публікації на блозі. День обіцяє бути для вашого автора вільним, не таким

насиченим як завжди, тому можу зосередитися на написанні публікацій.

І сьогодні, зокрема, ми будемо говорити про нововведення у львівських трамваях, повернення Ігоря Воробуса на футзальні майданчики та зодіакальний гороскоп на 2017 рік.

Давно пора вже було про нього написати.

І перше про що поговоримо, так це про чергове повернення на паркет Ігорря Воробуса. Якщо чесно, то після діагнозу лікарів думав що взагалі завершу з футболом. Проте, вони не виправдалися.

Автор блогу здоровий і потрохи починає повертатися на футзальний майданчик.

Дуже шкода, що довелося пропустити поєдинок проти клубу «Галицька Здоба» на який готувався давно, але вже нічого не поробиш. Напередодні цієї гри я лише вийшов з лікарні й було би не логічно кидати мене одразу ж в бій.

Скажу навіть більше, на поєдинок проти клубу «Бастіон» також не планував виходити, але так склалися обставини, що прийшлося виручати команду.

Але, про все по-порядку. У день гри з клубом «Бастіон» минув фактично місяць часу з того періоду, коли я востаннє працював з м’ячем.

Напередодні цієї гри в суботу грала друга команда й Воробус довго думати не став і прийшов порозминатися з цією командою. Звісно, що зіграти я не міг, тому що не заявлений за другу команду, але принаймні побігав.

На недільну гру з «Бастіоном» я вже взяв форму, розминався з командою, але теж не планував грати. Все-таки, минулорічна травма мене навчила, що треба виходити на поле лише тоді, коли повністю готовий.

Почав розминатися, добряче пробігся й сів на лаву запасних, адже у старті вийшов Денис Бутрин, який мав грати цей матч у ролі п’ятого польового гравця.

Проте, вже у дебюті гри він отримує червону картку за фол останньої надії і покидає майданчик.

Що робити? Прийшлося вступати в гру вашому автору. По першому тайму можу сказати, що був не готовий. Як наслідок, пропустив курйозний гол фактично з центру поля від Кудінова.

Легше стало в другій 20-ти хвилинці, коли нарешті відчув смак футзалу. А переломним для мене був сейв після виходу 2 в 0.

До завершення гри голів вже не пропускав і зараз вже чуюся більш-менш нормально. Кожного бігаю, зроблю різні вправи й не дивно, що додаю фізично.

Сподіваюся, що у першій лізі я буду виглядати так, як це було до несподіваної хвороби. Цього тижня ще проведу кілька тренувань з різними командами й побачу що буде зі мною в неділю.

Ось такі от справи. Лікарі казали не грати мені три тижні, а я вернувся за тиждень. Чому так? Напевно тому що є велике бажання виграти щось серйозне і здобути приз кращого воротаря. З студентських років його у мене ще не було. А пора би?

Автор статті: Vorobus.