Як відомо, 2 вересня наша національна футбольна збірна проводила черговий поєдинок у рамках відбору до чемпіонату світу, який вже наступного року пройде на стадіонах Росії.

Не знаю чи Шевченко і компанія поїдуть в цю країну, але тим не менше ми беремо участь у відборі й боремося за вихід на головне свято чотириріччя.

На цей раз синьо-жовтим прийшлося грати проти завжди непоступливих турків, яких ще й перед матчем з Україною очолив старий знайомий Мірча Луческу.

Воробус вирішив не сидіти вдома, а вирушив із проектом «Вірній Збірній» на схід у місто Харків. Саме на стадіоні «Металіст» і відбувалася ця гра.

Чесно скажу, коли отримав запрошення взяти участь у проекті, то довго думав чи їхати на Слобожанщину чи ні.

Так, футбол я люблю, але 20 годин потягом в одну сторону мене лякали, як і ті ж 20-ть годин назад. Проте, здоровий глузд переміг і я таки приєднався до армії вболівальників, які завдяки спонсору «Першій Приватній Броварні» мали нагоду відвідати гру між Україною та Турцією.

Відразу ж хочеться подякувати організаторам за цю подорож. Спеціальний потяг з’єднав всіх людей заради однієї цілі – підтримки збірної на шляху до бажаної перемоги.

У дорозі вдалося познайомитися з великою кількістю нових людей, які справили досить таки хороше враження. За три дні спільного перебування фактично в одному вагоні ми вже були як одна єдина сім’я.

Особливо запам’ятається дорога назад. Люд не просто прийшов з футболу, а одразу ж після матчу й на другий день, по-справжньому святкував. Приємно було чути вигуки «Україна» на багатьох залізничних станціях де зупинявся рухомий склад, а також виконання наших українських пісень.

Потяг потягом, а атмосфера на вулицях Харкова та на самому стадіоні також була незабутньою.

Про те, що у місті відбувається футбол знали фактично всі. Та й людей у жовтих куртках та з шарфами (ці подарунки також подарував спонсор подорожі) було також багацько.

Хто разом з маршом, хто своїм ходом добрався на стадіон. Ну, а вже там публіка показала хто є хто.

Протягом цілого поєдинку вболівальник підтримував свою команду так, що не виграти наша синьо-жовта футбольна дружина не могла.

Завдяки двом голам Андрія Ярмоленка це вдалося зробити. Логічно, що після завершення гри Шевченко і компанія ще довго дякували своїм фанам за підтримку.

Що не кажіть, а збірна є збірна, і нехай всі клуби ховаються.

От, до слова, з проектом «Вірні Збірній» окрім Воробуса також їхали і дівчата, і старші жінки та чоловіки. 20-ть годин у поїзді Їх аж ніяк не злякало.

У найближчих публікаціях більш детально розповім про свою подорож у Харків, а поки що, насамкінець, пропоную переглянути відео й на мить відчути атмосферу, яка в суботу ввечері панувала на стадіоні «Металіст»:

P.S. Висловлюю подяку організаторам поїздки, а також людям, які протягом трьох днів були зі мною пліч-о-пліч. Свято футболу вдалося.

Автор статті: Vorobus.