Воробус відкрив для себе новий вид спорту. Я не просто почав спостерігати за грою справжніх чоловіків, а й навіть взяв участь в одноденних змаганнях. Хоча, з іншого боку назвати ці ігри змаганнями язик не повернеться. Було швидше шоу.

Якщо ви не здогадалися про що йде мова, то роблю підказку – про хокей. Вчора у нашому місті святкували День Канади. Саме тому, на площі Ринок проводився ряд заходів, пов’язаних саме з цим днем. Однією із таких забав стали поєдинки вуличного хокею.

Ваш автор виступав за команду «ЗМІ» якраз напередодні дня спортивного журналіста, який святкують сьогодні, 2 липня. Вітаю, колеги!

Перше про що подумав, коли прийшов на площу Ринок, що я тут роблю? Ніколи в хокей не грав, падав рясний дощ, було холодно, а коли ще й побачив у що тут вдягають воротарів, то взагалі стало лячно.

Як я буду рухатися у цьому вбранні, яке важить близько трьох кілограм, як буду переміщатися, як відбивати шайби. Страх зник тоді, коли на мене натягли всю амуніцію й розпочався поєдинок проти збірної Канади.

Одразу ж зазначу, рахунок у поєдинках ніхто не фіксував. Команди грали у своє задоволення. Тим не менше, хотілося забити якомога більше й пропустити якомога менше голів.

Поки гравці команди «ЗМІ» намагалися забити гол, ваш автор думав про відбивання ударів суперника. Шайбу замінили на м’ячик, але і на нього реагувати важкувато. У деяких моментах народ сміявся, адже я забував за клюшку й відбив удари ногами наче у футзалі.

Ще перший тайм тримався, у другому ж втома почала даватися взнаки. Не сказав би що здав фізично, просто було важко дихати через захисний шолом. Казав арбітру зупинити гру щоб попити води, але рефері був невблаганний. Граємо далі.

У другому поєдинку проти команди «Академії Сухопутних військ» ваш автор й взагалі відчув на собі що таке силовий прийом. В одному з епізодів гравець команди-суперника зіграв проти Воробуса дуже грубо. Думав що гру не продовжу, але мене заспокоїли. Саме тому воротарям давали захист.

Жарти жартами, але навіть вуличний хокей – гра для справжніх чоловіків. Грати у неї не так то просто, хоча з часом що ваш автор, що решта гравців команди «ЗМІ» зігралися й почали демонструвати змістовну гру.

Свято вуличного хокею у Львові вдалося. Побільше б таких заходів проводили у нашому місті. Для прикладу особисто мені хотілося би спробувати свої сили в американському футболі. Навіть не уявляю що б я робив там.

P.S. Користуючись нагодою висловлюю подяку Андрій Маричу за запрошення у свою команду.

Автор статті: Vorobus.