Мабуть Ви, читачі блогу, як і я досить часто бачили на вулицях нашого міста дивакуватого хлопця, який тиняється Львовом зі своїми книгами у руках. Він наче закликає людей не залишатися осторонь, а читати його творчість.

Хтось каже, що хлопчина несповна розуму, хтось, що він талановитий письменник.

Ігор Воробус вирішив особисто поспілкуватися з Костею Греком (саме так себе називає цей пан) і розставити всі крапки над «і». Що з цього вийшло читайте нижче.

– Костю Грека багато хто бачив на вулицях Львова. Такий собі молодий чоловік бігає по центру з книгами, розповідає віршики і пропонує їх у нього купити. Дехто навіть каже що ви несповна розуму. Прокоментуйте це.

– Кваліфіковану оцінку стану мого психічного здоров’я може давати лише спеціаліст, лікар-психіатр. У будь-якому разі, в Україні, як у державі демократичній, примусове лікування допускається тільки у випадку, якщо діяльність хворого становить суспільну небезпеку. За десять років моєї діяльності такої не виявлено.

– Як давно Ви почали писати книги і за яких умов це сталося?
– Перші літературні спроби, які доведено до логічного завершення, припадають на кінець 90-их. Я зі шкільної лави прагнув бути письменником і справа була лише в нагромадженні критичної маси життєвого досвіду.

– Чому Костя Грек вибрав саме такий образ?
– Образ Кості Грека (античного персонажа, який захоплюється своєю власною творчістю і намагається мотивувати до її читання увесь навколишній світ) – це логічна екранізація та візуалізація мого псевдоніма. Вибрав його власне для цього – з рекламною метою.

– Звідки взявся псевдонім Костя Грек і яке Ваше справжнє прізвище?
– Справжнє прізвище не буду розкривати, має ж для широкої аудиторії зберігатися якесь інкогніто… А псевдонім? Друзі часто кепкували з російського закінчення цього прізвища, а я звертав їм увагу саме на його грецький корінь. Так і з’явився псевдонім.

– Скільки на даний момент написали книг? Якщо можна розкажіть коротенько про кожну з них?
– На даний момент книг дві, готується в роботі ще одна, це власне мої перші літературні спроби. Ще одна в роботі.
Написані й видані: «Досить бути провінцією…», художня повість про саміт президентів у Львові 1999 р. «Що далі? Телеігри патріотів», твір в жанрі альтернативної історії, про те, як українці можуть реально змінити ситуацію в країні. Революційний рецепт переплітається з еволюційним.

– У багатьох відомих письменників була своя муза: хтось любив випити, когось надихала природа, когось кохана людина. Звідки у Вас з’являється творче натхнення?
– Творче натхнення з’являється нізвідки. Але я ніколи його не чекаю. Просто працюю, навіть, якщо дуже не хочеться.

– Повертаючись до Львова, не можу не запитати чи бували у вас веселі історії: хтось хотів дати «тягла», запрошували на весілля тощо?
– Веселих історій було чимало. Тягла хотіли давати, особливо на початку (хоча весело мені тоді не було). Бувало й на весілля запрошували. Якби я вів з цього приводу щоденник, то можна було б і видати окрему книгу. Але мені б не цікаво було писати твір, який обмежується такими поверховими речима. Завдання письменника – розкривати сенси…

– Чому пішли продавати свої книги на вулицю:? Невже нема інших методів просування?
– Методів власне продажів є безліч. Але у своїй діяльності я не акцентую увагу на продажах. Основний сенс того, що я роблю, полягає в рекламі. Мені цікаво підшукати технологію, за якої мої книги ставатимуть культом, тобто співмірну за своїм впливом впливу ЗМІ. Про мої твори повинні знати і читати їх дуже багато людей. Це має бути щось як літературне пиво…

– Чи їздить Костя Грек зі своїми книгами у райони?
– Гадаю, це, ще в мене попереду.

– Ви знаєте багато мов, які саме і хто Ви за освітою?
– Три іноземних мови (без російської) це небагато. Але, якщо вас це цікавить, то більш-менш нормально спілкуюся англійською, німецькою та польською. Мови й історія, це те, що мені справді цікаво, хоч за освітою я інженер-системотехнік. На щастя, для України я жодного дня за спеціальністю не працював.

– Як Ви гадаєте, чи є у молоді перспектива писати книги й на цьому заробляти?
– Перспектива є завжди, якщо буде вдосталь бажання. Якщо комусь вдасться переконати в своїй перспективності якесь видавництво, це станеться швидше, легше й меншою ціною. Якщо самотужки, то доведеться, як і мені, вигадувати свій велосипед.

– Розкажіть про видавництва і чому вони не хотіли з Вами співпрацювати?
-Видавництва за великим рахунком не вважають за доцільне інвестувати в пошук авторів. І я ставлюся до цього з розумінням. Через це величезна кількість новачків потрапляє в письменницький пул через особисті рекомендації, знайомства тощо. Є ще щоправда конкурси і навіть видавництва, які таки цілеспрямовано шукають нових авторів. Але тут вже входить в гру суб’єктивний чинник: комусь ваш твір може видатися нецікавим, некон’юнктурним, неперспективним тощо. В моєму випадку всі ці чинники, і суб’єктивні, і об’єктивні зіграли проти мене. Але звідки мені знати чому? Та й навіщо? В мене просто був творчий задум і за його реалізацію я був готовий сплатити свою повну ціну. Ось і все.

– Яка ціна книги Кості Грека?
-О, дуже велика… Але, якщо в термінах продажів, то тільки 70 гривень.

– У своїй діяльності Ви часто застосовуєте так звані кричалки (“Костя Грек — зараз або ніколи!” “Хто читає Костю Грека, той достойний чебурека!” “Хто читає Костю Грека, в того краща дискотека!”), хто їх придумує?
– Сам, але багато беру і з навколишньої реклами, і спілкуючись на вулиці перевіряю, що з них краще працює.

-Кожного року у Львові проходить Форум видавців. Не пробували продавати свої книги саме там?
– Щороку це роблю, поки «за шкварку» не виганяють, а принаймні один раз це було навіть в буквальному сенсі.

-Чому із своїми книгами ходите лише по центрі міста Львова, а не намагаєтеся продати книги, скажімо, на Сихові чи у Рясне?
– Це питання передусім цільової аудиторії і ще трохи безпеки. У центрі концентрується найбільш різношерста (в плані особистих уподобань і походження) публіка. Якби це було в якомусь конкретному районі, така реклама б носила точковий характер і не була б надто ефективною. Крім того, в центрі менша небезпека різноманітних провокацій.

– Які плани на майбутнє?
– Безглуздо говорити про плани. Навіщо смішити Бога? Якщо про цілі, то тактично – це завершити свою поточну працю, а стратегічно – з літературного андеграунду увійти в мейн-стрім.

-Чим займаєтеся у буденному житті, сімейний стан, хобі?
– Зараз займаюсь виключно творчістю у всіх можливих іпостасях та її промоцією і мрію, щоб так було завжди. Хобі (історія та іноземні мови) теж диктуються насамперед потребами творчості. Сімейний стан: неодружений.

-Ваші побажання читачам vorobus.com?
– Завжди йти за своєю справжньою мрією!

Автор статті: Vorobus.