Черговий день розпочався. Нарешті тепло й аж хочеться піти на прогулянку, можливо посидіти з друзями на природі, але ж МОЗ не рекомендує робити скупчень людей.

Причина – всім вже відома пандемія коронавірусу. Якщо чесно, то не знаю чи зараз люди ще говорять про що-небудь окрім цієї недуги.

Хоча, з іншого боку я їх розумію. Світ зупинився, вірус розповсюджується по планеті й Україна не стала винятком. На 12 годину 27 березня в нашій державі захворіло 226 людей. Серед них є й летальні випадки.

Тому, я, як і всі решта людей сиджу й не знаю що очікувати далі. Чи буде серйозний спалах у нас, чи все зупиниться нарешті? Відповіді на ці запитання поки що невідомі.

На даний момент відомо лише те, що карантин продовжено до 24 квітня. Що це означає? Як сказав вже президент, Великдень цього року буде онлайн. Країна у смартфоні. Він ж обіцяв.

Не уявляю собі одного з найбільших свят року без посвячення великодніх кошиків у церквах, без гостей, без посиденьок на природі. З року в рік у мене була традиція ходити з друзями у Шевченківський гай. У 2020 про це можна забути.

Якщо ж розповісти про Львів, то, по моїх спостереженнях, люди потрохи звикають до життя в умовах карантину. Незважаючи на відсутність масок у аптеках, вони все рівно знаходять можливість їх дістати.

Комусь надсилають друзі з інших міст, хтось шиє сам.

Нещодавно дивився цікавий ролик на ютюбі як Львів живе в умовах пандемії. Так ось, не знаю як там інші міста, а тут народ строго дотримується правил. Декілька днів спостерігав за маршрутками, трамваями. Більше 10-12 людей у салонах точно не було. Взагалі, мені здається, люди лише у крайньому випадку користуються громадським транспортом.

Місцеві мешканці віддають перевагу або ходьбі пішки або користуються велосипедами. Навіть при мінусовій температурі на вулицях міста можна було побачити достатню велику кількість любителів довхколісних.

Можливо саме надмірна обережність дозволила нашому місту оберегтися від коронавірусу. На даний в області зафіксовано лише три випадки зараження.

Щодо вашого автора, можу сказати, що мені дуже скучно. Я не звик сидіти вдома, більше віддавав перевагу активному способу життя. Але, але й ще раз але, до всього звикаєш.

Тому, бачу по собі, що й до роботи в умовах карантину теж звик.

Читайте Воробуса, не хворійте й пам’ятайте, що так завжди не буде…

Автор статті: Vorobus.