Ми продовжуємо знайомитися з новими обличчями українського футзалу, які, сподіваємось, незабаром стануть новими зірками не тільки на всеукраїнському, а і на європейському рівні.

Принаймні, сподівання на це є. Адже покоління гравців 2002-2003 р. н. наразі вважається одним з найперспективніших. До того ж, не забуваємо, що саме гравці 2002-2003 р. н. вже наступного року гратимуть на юніорському чемпіонаті Європи (якщо наша збірна туди потрапить). З перспективними гравцями 2002 року народження ми вже трохи познайомились. Тепер настала черга юнаків 2003 р. н., яких у нас дуже багато. Саме вони здебільшого грали у цьому сезоні у Юнацькій Екстра-лізі. І саме вони зараз складають кістяк нинішньої юнацької збірної України (U-18). Однак, у цьому матеріалі ми також згадаємо і деяких перспективних футзалістів 2004 року народження. Причина проста. Саме ці гравці туруватимуть собі шлях на футзальних турнір Юнацьких Олімпійських Ігор, які проходитимуть у 2022 році у столиці Сенегалу, Дакарі. Тому, до них теж потрібно придивлятись. Отже, поїхали…

Антон Чудний (воротар, КІВС «Енергія», 2003 р. н.). У сезоні 2018/2019 р. р. у юнацької команди «Енергії» була дуже класна воротарська бригада – Ростислав Грицків та Антон Чудний. Це дійсно два сильних голкіпера, які доповнювали один одного. Про Грицківа ми вже писали у попередньому матеріалі. Тепер треба поговорити про Чудного. Наразі він є беззаперечним першим номером у юнацькій команді «Енергії» та одним з найкращих воротарів Юнацької Екстра-ліги. Його вже підключає до основного складу тренер основного складу «Енергії» Валерій Легчанов. Звичайно, зараз він програє конкуренцію Андрієві Пітулі та Назарієві Войтовичу, проте немає сумнівів у тому, що вже у наступному сезоні Антон зможе не тільки більш серйозно конкурувати з двома вищезазначеними воротарями, а і матиме свій ігровий час. Свого часу легендарний воротар «Енергії» Володимир Кардаш також прийшов до основного складу «зелено-білих» у 17-річному віці. А вже потім він став фут зальною легендою Львова. Тому, у Антона є чудовий приклад. До речі, у деяких епізодах Чудний грає трохи у схожій манері, як і Кардаш. Непогано діє на виходах, високий зріст дозволяє йому впевнено почуватись у своїх володіннях. Також непогано грає на лінії, а подекуди, якщо є можливість, намагається підключатись у якості п’ятого польового гравця. Щоправда, є у Антона і деякі недоліки. Зокрема, іноді він може припуститися результативної помилки. Через це Антон іноді не може деякий час зосередитись на грі. Проте, якщо Антон попрацює з досвідченими воротарями та здобуде необхідний досвід, то є надія на те, що він зможе у майбутньому уникати таких помилок.

Дмитро Дяченко (воротар, «Кардинал-ДЮСШ № 4», 2004 р. н.). Про те, що цей голкіпер дуже перспективний, кажуть два факти Перший – це те, що Дмитра вже залучають до основного складу «Кардинала». Другий – Дяченко був визнаний найкращим воротарем Юнацької Екстра-ліги за підсумками сезону. Тож, недарма він зараз часто викликається до юнацької збірної України. У нього дійсно є хороші перспективи. До того ж, треба враховувати, що у рівненському «Кардиналі» воротарі завжди були на особливому рахунку. І у недалекому майбутньому Дяченко цілком реально може стати для «кардиналів» голкіпером № 1 на довгі роки. У Антона для цього є практично все: хороша реакція, впевнена гра на лінії, вміння керувати партнерами. Також цей воротар додає у таких компонентах гри, як гра на виході та гра ногами, і це наразі його найсильніші сторони. Тобто, в принципі, Дяченко майже готовий воротар для основної команди. Але є у Дмитра деякі проблеми з психологією та концентрацією в окремих ігрових епізодах. І поки у Дмитра ще є час, то над цими недоліками треба серйозно попрацювати.

Ярослав Квасній (універсал, КІВС «Енергія», 2003 р. н.). Один з найкращих гравців свого покоління. І не тільки тому, що він був визнаний найкращим гравцем захисного плану за підсумками сезону в Юнацькій Екстра-лізі. Просто у свої Ярослав Квасній – гравець, який має дуже гарний футзальний інтелект. У нього є хороший перший пас, він дуже добре бачить майданчик, та й сам подекуди завершує атаки своєї команди. Тобто, його арсенал дій насправді дуже різноплановий. І такий гравець насправді у перспективі може підсилити «Енергію». З ким можна порівняти Кваснія? Мабуть, з Габріелем Лімою, поки він грав за збірну Італії. Також треба додати, що «Енергія» завжди славилася своїми думаючими гравцями захисного плану Такими були Андрій Федюк та Роман Кордоба, зараз таким є Степан Струк. І Ярослав Квасній цілком реально зможе вже незабаром приєднатись до цієї когорти, особливо якщо врахувати, що він вже залучається до матчів основного складу, а свій перший поєдинок у «основі» зіграв ще у 15-річному віці.

Ігор Тимців (універсал, КІВС «Енергія», 2003 р. н.). Ще один гравець, на якого дуже розраховує у майбутньому тренерський штаб «Енергії», і якого вже також залучають до основного складу. Щоправда, зараз Ігор заліковує травму, тому, перш за все, побажаємо йому здоров’я. Що стосується ігрових якостей Ігоря, то, перш за все, треба відзначити його бомбардирські якості. Він чітко обирає позицію, знає, де йому треба опинитись під час атаки своєї команди. За рахунок своїх габаритів може створити суперникам проблеми біля воріт. Все це робить Тимціва дуже небезпечним гравцем атакуючого плану, і на виході «Енергія» може вже зараз отримати непоганого бомбардира.

Андрій Саламаха (універсал, КІВС «Енергія», 2003 р. н.). Цей юний футзаліст почав прогресувати лише останнім часом. Але його очевидний прогрес не пройшов повз тренерського штабу юнацької збірної України, який викликав Андрія Саламаху на кілька останніх зборів. Цей гравець досягає всього завдяки своїй працелюбності та непоступливості. Він може як розпочати атаку, так і завершити її. Окрім того, останнім часом Саламаха проявляє і лідерські здібності. Принаймні, коли не йде гра у лідерів «Енергії», то саме Саламаха бере ініціативу в свої руки та веде партнерів за собою. І це часто приносить позитивний результат для команди. При цьому, варто сказати, що Андрій відає перевагу командній грі та майже ніколи не зловживає індивідуальними діями. І якщо тренерський штаб основного складу «Енергії» зверне увагу на цього перспективного гравця, то не прогадає.

Олег Данилович (універсал, КІВС «Енергія», 2003 р. н.). У попередньому матеріалі ми писали про Богдана Романчукевича, який зараз трохи здав свої позиціє. Те ж саме, в принципі, можна сказати і про Олега Даниловича. Ще кілька років тому, у молодших вікових категоріях, він був серед лідерів юнацької команди «Енергії». Зараз він трохи збавив оберти. Хоча гравець талановитий, і буде дійсно шкода, якщо український фут зал його втратить. Адже коли Данилович у хороших ігрових кондиціях, то він проявляє себе буквально на кожному сантиметрі майданчику. Тобто, характер та бійцівські якості у нього є. Можливо, це саме ті чесноти, які мають допомогти Олегові вийти на більш серйозний рівень, адже працьовиті гравці потрібні кожній команді. І Данилович цілком реально може стати своєрідним «робочим конем» у будь-якій команді.

Юрій Герчаківський (універсал, КІВС «Енергія», 2003 р. н.). Цей гравець, так само, як і Андрій Саламаха, лише нещодавно почав серйозно додавати у грі. Більше того – він вже зараз є одним з провідних гравців юнацької команди «Енергії». І, звичайно, на це не міг не звернути увагу головний тренер юнацької збірної України Віталій Одегов, який часто викликає Юрія до лав «синьо-жовтих». Фактично зараз Юрій вже є гравцем основної обойми юнацької збірної України. Ось що про цього гравця каже головний тренер КІВС «Енергія» Назарій Станкевич: «У Юрія немає заперечень щодо технічних чи тактичних показників. Чітко виражений командний гравець, вміло адаптується до тактичних нововведень. Він є найбільш стабільним гравцем команди, адже лідирує за кількістю проведених матчів у сезоні (цього і минулого). Єдиним мінусом, над яким постійно працюємо, та покращення якого також вимагає Одегов, це індивідуальна боротьба в окремих епізодах. Рівень виграних єдиноборств та нейтральних м’ячів бажав б бути кращим. Причина може критися у незначній антропометрії, але це, як то кажуть, лише питання часу».

Артем Щур (універсал, «Іллічівець-ДЮСШ», 2003 р. н.). Ще один гравець, який вніс свій внесок у перемогу «Іллічівця-ДЮСШ» у чемпіонаті Юнацької Екстра-ліги. Про себе на повний голос Артем Щур заявив у сезоні 2018/2019. Особливо його потенціал було добре видно під час матчів Кубку Конференцій. Головна чеснота цього футзаліста – це потужній дальній удар. Особливо треба відзначити те, як він б’є штрафні удари. Хто пам’ятає, як ці стандартні положення виконували такі майстри, як Олег Шайтанов та Валерій Легчанов, той зрозуміє, про що йде мова. Коли Щур підходить бити штрафний, то це вже гарантія небезпечного моменту. Окрім того, варто відзначити, що Артем непогано читає гру, і за рахунок цього може як не дати суперникам зробити небезпечний епізод, так і задати темп атакам своєї команди. Цей гравець однозначно заслузовує того, щоб за ним поспостерігати.

Дмитро Бабілов (універсал, «Іллічівець-ДЮСШ», 2003 р. н.). Так само, як і Семенченко з Щуром, Дмитро Бабілов у цьому сезоні був одним з лідерів «Іллічівця-ДЮСШ». Так само, як і Семенченко, Бабілов є дуже небезпечним гравцем в атаці своєї команди. Коли треба, він може притримати м’яч, щоб подивитись на подальші варіанти атаки. Також Дмитро має непоганий удар. Окрім того, треба відзначити у діях цього талановитого футзаліста таку рису, як наполегливість. Він йде у боротьбу за м’яч до останнього, тому в єдиноборствах він точно мало кому поступиться. Більше того – у цьому є і користь для команди, адже здебільшого такі епізоди можуть потім призвести до небезпеки біля чужих воріт. І не будемо забувати, що саме Дмитро Бабілов був визнаний найкращим гравцем атакувального плану за підсумками сезону в Юнацькій Екстра-лізі.

Максим Малиновський (універсал, «Кардинал-ДЮСШ № 4», 2004 р. н.). Вже зараз можна казати про те, що незабаром у «Кардиналі» може з’явитись дуже хороший гравець та бомбардир. Той, хто буде на вістрі атак рівненської команди та забиватиме голи. У Максима Малиновського є і швидкість, і відчуття голу, і футзальний інтелект, який допомагає читати гру та бачити наступні дії на два кроки вперед. Максима вже зараз залучають до основного складу «Кардинала». І якщо цей юнак зможе закріпитися в «основі», а також буде дослухатися до порад головного тренера «кардиналів» Ігоря Москвичова, який єнайкращим бомбардиром чемпіонатів України за всю історію, то у перспективі Макс цілком реально може стати як мінімум гравцем такого ж високого рівня.

Дмитро Рибіцький (універсал, «Кардинал-ДЮСШ № 4», 2004 р. н.). Ще один талановитий гравець з «золотої» команди «Кардинала-ДЮСШ № 4». Чому «золотої»? Тому що кілька років тому ця рівенська команда, складена з гравців 2004 року народження, стала чемпіоном України у своїй віковій категорії. Це було ще до створення Юнацької Екстра-ліги. І серед лідерів тієї команди були згаданий нами вище Максим Малиновський, також Дмитро Скібчик, про якого поговоримо трохи нижче, і Дмитро Рибіцький, про якого мова йде зараз. Серед сильних сторін Рибіцького – це хороший пас. Його можна назвати інтелектуальним гравцем, оскільки він намагається прораховувати наперед усі можливості для атаки. Він непогано рухає м’яч, а також віддає загострюючі передачі, які подекуди перетворюються на результативні. Хоча іноді Рибіцький теж може відзначитись голом. Проте, більше він все-таки полюбляє грати на команду. І в цьому, безумовно, одна з чеснот цього гравця. Сподіваємось, що після переходу на дорослий рівень Рибіцький розкриється ще більше.

Дмитро Скібчик (універсал, «Кардинал-ДЮСШ № 4», 2004 р. н.). Як і обіцяли, тепер поговоримо про Дмитра Скібчика. Цей гравець, перш за все, бере своїми фізичними даними. Високий, атлетичний, але при цьому його сміливо можна називати саме гравцем захисного плану, тому що він непоступливий у єдиноборствах, а габарити іноді дозволяють йому грати на рівних зі «стовпами» суперників. Щодо атакувальних дій, то тут Дмитрові слід попрацювати, тому що подекуди він буває одноманітним, і суперники його легко читають. Хоча з іншого боку – якщо Скібчик набирає хід та йде на таран, то зупинити його важко. А довгі ноги дозволяють цьому гравцеві не тільки контролювати м’яч, а і вигравати позицію у суперників, залишаючи їх за собою. І за рахунок таких дій Скібчик вже може створити момент попереду або для себе, або для партнерів. Однак, все-таки хочеться бачити у діях Скібчика більше різноманітності у контексті ведення атакувальних дій. І тоді він буде ще більш нестандартним та небезпечним для опонентів.

Дмитро Дифорт (універсал, «Кардинал-ДЮСШ № 4», 2004 р. н.). Цього гравця автор даного матеріалу відкрив для себе лише у цьому сезоні. Однак, насправді там є, на що подивитись. Хоча Дмитро Дифорт і маленького зросту, проте він має дуже швидкі ноги, за рахунок чого може створити багато проблем своїм візаві. І коли Дмитро набирає швидкість, то стримати його дуже важко, внаслідок чого різко зростає ймовірність створення небезпечних моментів біля чужих воріт. До того ж, у деяких епізодах Дифорт може створити загрозу вротам суперників буквально з нічого. Коли він виходить по ходу зустрічі, то одразу суттєво пожвавлює гру своєї команди. Особливо це помітно, коли Дифорт грає у зв’язці з Іллею Царуком – ці двоє разом можуть застати зненацька своїх опонентів, а потім і скористатися цим становищем. Але якщо Царук все-таки більше акцентований на передачах та виконує великий обсяг нехай і не завжди помітної, але корисної роботи, то Дифорт зазвичай більше знаходиться на видноті завдяки своїм нестандартним діям. І від цього «Кардинал-ДЮСШ № 4» має зайву опцію в атаці.

Валентин Мовчан (універсал, «Футзал-Дніпро», 2003 р. н.). Нехай «Футзал-Дніпро» і виступив не так, як цього хотів тренерський штаб даної команди, та все ж таки, треба сказати кілька слів і про лідерів цього колективу. Тим більше, що перспектива у них теж є. Серед тих, на кого варто звернути увагу в цій команді, Валентин Мовчан. У цього гравця можна відзначити непогане ігрове мислення, а також швидкість. Також Валентин не проти і вступити у боротьбу за м’яч. Щоправда, подекуди це відбувається на межі фолу. Однак, у більшості випадків Мовчан все-таки виграє єдиноборства, у яких бере участь. Тому, можна сказати, що цей футзаліст може бути однаково корисним як у нададі, так і в обороні, а також у єдиноборствах.

Олексій Шиман (універсал, «Футзал-Дніпро», 2003 р. н.). Ще один представник команди з Дніпра. Олексій Шиман – це гравець, який більше пристосований до швидкого футзалу. Там він може показати свої сильні сторони – і швидкість, і техніку, і удар. А подекуди він намагаться і пройти вперед за рахунок габаритів, що теж йому часто вдається. При цьому, він непогано діє і при обороні своїх воріт, оскільки постійно націлений на перехоплення м’яча. Має лідерські якості, що теж можна занести Олексієві в актив. Оскільки зараз у Дніпрі немає професіональної команди, то, можливо, хтось з клубів FAVBET Екстра-ліги зверне на нього увагу в це міжсезоння. Принаймні, у Олексія є приклад, до чого прагнути – свого часу вже колишній капітан «Футзал-Дніпра» Владислав Черниш перейшов у хмельницький «Сокіл», і тепер грає в елітному дивізіоні українського футзалу.

Денис Кузнєцов (універсал, «Футзал-Дніпро», 2003 р. н.). Також є провідним гравцем «Футзал-Дніпра». Він відпрацьовує на обох половинах майданчику, і завжди викладається на всі 100 %. По-футзальному азартний гравець, який бере своє за рахунок дисципліни, самовіддачі та непоступливості. До того ж, він намагається постійно досконалюватись. І це йому, в принципі, вдається. Дениса Кузнєцова по праву можна вважати ключовим гравцем команди Андрія Консевича, тому що він тримає у своїх руках усю гру, контролює її темп. І, звичайно, як один з лідерів команди, у важливих моментах веде своїх партнерів за собою, забиваючи подекуди важливі та вирішальні м’ячі. Для будь-якої команди такий гравець буде знахідкою.

Юрій Бельбас (універсал, Академія НФК «Ураган», 2003 р. н.). Свого часу цей футзаліст був одним з тих, хто непогано проявив себе у Шкільній футзальній лізі України. Разом з тим, він є одним з лідерів своєї команди. Принаймні, це проявляється, коли Юрій намагається вирішити долю конкретного епізоду завдяки своїм інивідуальним діям. У цього футзаліста непогано тримається м’яч, він гарно бачить майданчик, проте більше полюбляє не швидкий, а позиційний футзал. Щоправда, тут треба зазначити, що у складі «Урагану» є, кому робити швидкі атакі. Але якщо потрібен тотальний контроль м’яча, то тут Юрій Бельбас почувається, як риба у воді.

Сергій Бельбас (універсал, Академія НФК «Ураган», 2003 р. н.). На відміну від свого брата-близнюка, Сергій Бельбас трохи скромніший. Принаймні, якщо Юрій намагається вирішувати долю епізоду завдяки індивідуальним діям, то Сергій – більш командний гравець. Він відчуває партнерів, тому і роздає багато пасів у ті зони, де вони знаходяться. Хоча є у Сергія і дещо спільне з Юрієм – він непогано починає атаки своєї команди. Але, так само, як і брат, Сергій полюбляє більше грати у позиційний футзал. Але треба розуміти, що «Ураган» – це команда, філософія якої полягає в тому, щоб її гравці грали у більш швидкий та динамічний футзал. Тому, тут братам Бельбасам треба все-таки спробувати перелаштуватись.

Олександр-Іван Пащак (універсал, Академія НФК «Ураган», 2003 р. н.). А це як раз той гравець, який реально може розвивати швидкі атаки своєї команди. Окрім того, що Пащак сам швидкий, він володіє непоганим баченням майданчику та швидко оцінює обстановку під час атак. Він швидко рухає м’яч, може віддати гарний пас на загострення, володіє непоганим ударом. Він також непогано підкований у тактичному плані. Пащак більше полюбляє грати у швидкий та комбінаційний футзал. Можливо, про це ще зарано говорити, але за ігровими характеристиками Пащак у перспективі може стати непоганим гравцем рівня, наприклад, Ігоря Корсуна. І якщо він прогресуватиме, то вже дуже скоро ми зможемо побачити цього талановитого юнака в «основі» «Урагану».

Марко Попівняк (універсал, Академія НФК «Ураган», 2003 р. н.). Ще один гравець Академії «Урагану», на якого варто звернути увагу. Марко Попівняк однаково корисний як під час створювання, так і під час завершення атак своєї команди. Серед йогопозитивних ігрових якостей – немогане бачення майданчику та вміння у важливий момент взяти гру на себе. Цікавий факт – він деякий час був у складі Академії київського «Динамо». Однак, наразі повернувся в «Ураган». І, можливо, у футзалі він досягне більшого, ніж у футболі.

Роман Петровський (універсал, Академія НФК «Ураган», 2003 р. н.). Роман відноситься до розряду тих гравців, який може багато чого досягти завдяки своїй працелюбності та розумінню гри. Саме ці якості є його сильними сторонами. Додайте сюди ще його вміння тримати темп гри. Однак, є у Романа один недолік – це ігрова нестабільність. Проте, звичайно, з досвідом це має пройти. Особливо якщо вона нівелюватиметься тією працелюбністю, яка є у зазначеного гравця.

Руслан Татьянко (універсал, ДЮСШ «Хвиля», 2004 р. н.). Дуже обдарований та талановитий гравець. На жаль, так само, як і Тимців, пропустив половину сезону через травму. Однак, сподіваємось, що він все-таки скоро повернеться у гру, і вже у наступному сезоні покаже свій потенціал. А там є, що показати. Руслан має непогане відчуття голу, чудово розуміє гру та має лідерські якості. Принаймні, до травми він був лідером своєї команди та забивав подекуди важливі м’ячі. Тобто, він вміє опинитись у потрібнеому місці у потрібний час. Враховуючи те, що зараз у Харкові, на жаль, немає професіональної команди, то харківським вболівальникам поки залишається сподіватись на те, що з цього міста наразі бодай би хтось з юних футзалістів буде виходити на професіональний рівень, але вже в інших клубах. І Руслан Татьянко цілком реально може стати саме таким гравцем.

На цьому ми завершуємо першу частину нашого великого матеріалу про перспективних гравців у віковій категорії U-17. Чому першу? Тому що ми пройшлися лише по Юнацькій Екстра-лізі. Але ж є ще і Перша ліга U-17, де також багато гравців, на яких треба звернути увагу.

Автор статті: Terentyev.