Поклавши слухавку, Антон ще довго думав: а чи потрібно йти на цю зустріч?

Тим більше, на той момент у його душі боролись протилежні почуття. З одного боку – він хотів побачити Ніну та поговорити з нею – спокійно, без емоцій та скандалів.

З іншого боку – він розумів, що біль та образа, які закрались у серці, можуть нагадати про себе, і тоді зустріч може перейти у конфлікт. А він цього не хотів, бо дуже цінував Ніну, пам’ятаючи всі ті роки дружби, які були між ними. Тим не менш, Антон вирішив піти на цю зустріч. Йому було цікаво, чим усе закінчиться. Інтуїція підказувала йому, що вона не прийде…

Антон прийшов до призначеного місця трохи раніше. За півгодини до вказаного часу. Він стояв біля річки та думав про те, як розпочати розмову з Ніною. І навіть намагався не дивитись на годинник, щоб дізнатися, скільки хвилин залишилося до «часу Х».

Думки переповнювали його. Він хвилювався так, немов це було перше побачення у житті.

Вона прийшла за п’ять хвилин до призначеного часу. І, як і колись, підійшла зі спини та заплющила Антону очі своїми руками.

Так могла робити тільки Ніна. Він повернувся і побачив чарівну дівчину, яка ніжно усміхалася своєму старому другові.

Зазвичай, коли Антон та Ніна вітались, то вони обіймались. Наразі в Антона не було бажання обійматись. Але Ніна відчула це й обійняла Антона першою. Тоді він обійняв Ніну у відповідь.

– Ти, як завжди, пунктуальний.
– А ти, як завжди, підкрадаєшся зненацька.
– Рада, що у тебе гарний настрій.
– Коли всі справи зробив, то і настрій гарний.
– Ти став таким серйозним.
– А як інакше? Чи я завжди маю бути тим романтичним хлопчиком з інституту?
– Як на мене, романтичність тобі личить більше.
– Дякую за комплімент. Але я вже давно відходжу від цієї романтики.
– Ти за ці роки дійсно змінився. Змужнів. Але став холодним. Чому?
– Знаєш, коли багато років живеш з душевним болем, то по-іншому ніяк не може бути.
– А що за біль?
– А ти, Ніно, спробуй здогадатися сама…

У цей момент Антон відвернув очі від Ніни. Він відчував, що вже починає заводитись. Ще мить, і він скаже щось зайве. Треба видихнути. Але Ніна все зрозуміла. Вона зрозуміла причину його холоду. І на мить вона ніби заклякла на місці.

У її пам’яті за короткий відрізок часу промайнули всі теплі моменти дружби з Антоном. Вона згадувала ці моменти вночі, після зустрічі у метро. Згадувала вранці, що ледь не призвело до сімейної сварки. І згадала зараз. Раптом у неї промайнула думка: «Невже на цьому все і закінчиться?».

– Я зрозуміла, про що ти. Але давай зараз не будемо згадувати погані моменти. Давай все-таки поговоримо про щось хороше. Бо я дійсно рада тебе знову побачити.

Вже завтра очікуйте на продовження…

Автор статті: Terentyev.