Зустріч (романтичні фантазії). Нові історії

Романтичні поезії

Продовжуємо...

«Носяться за вітром ті, що за вікном,
В кольорових стінах своїх думок…».

(М. Бойко)

Антон прокинувся десь о дев’ятій ранку, зрозумівши, що не почув ранковий будильник. Але його заспокоювало те, що наразі не треба було поспішати. До призначених зустрічей ще був час, тому його можна було провести з користю для себе. Однак, сталося те, на що Антон аж ніяк не міг розраховувати. Він побачив дзвінок з незнайомого номера. Точніше – майже незнайомого.

Поєднання цифр йому здавалося знайомим, проте було складно згадати, де саме Антон бачив цей номер телефону. Але те, що сталося потім, стало для Антона повною несподіванкою.

- Алло.
- Привіт. Як ти?

Голос у слухавці здавався знайомим. Невже це Ніна? Не може цього бути! Вона майже ніколи не телефонувала першою! Хіба що на день народження.

- Я нормально. А хто це?

На іншому кінці на кілька секунд стало тихо…

- Ти видалив мій номер?
- Ніно, це ти?
- Так, це я. Не чекала я, що ти видалиш мій номер… А вчора ти казав, що пам’ятаєш його…
- Я чомусь думав, що ти мій номер теж видалила. Але твій номер я пам’ятаю…
- Як бачиш – не видалила. Я не видаляю номери хороших людей, хоча ми з тобою вже кілька років не спілкувались.
- Що ж, дякую. Я приємно здивований.
- Ти хіба не радий мене почути?
- Ніно, я тобі вчора казав, що радий тебе бачити. І чути теж радий. Просто все це так несподівано… Ти же майже ніколи не телефонувала мені першою… Тим більше, ми стільки часу не бачились…
- Все буває вперше. Як у тебе сьогодні з часом? Ти казав, що матимеш сьогодні час до вечора, чи не так?
- Так, тільки спочатку матиму кілька ділових зустрічей.
- До котрої години?
- Десь до 13.00. Потім буду вільний. А що ти хотіла?
- Може, давай десь зустрінемось?
- Ти хочеш зустрітись?
- Так. Знаєш, після того, як ми вчора побачились у метро, я прийшла до висновку, що нам треба побачитись та поговорити.

Як же давно Антон мріяв саме про таку зустріч… Коли він востаннє розмовляв з Ніною по телефону та пропонував їй зустрітись, то вона сказала, що це – не зовсім гарна ідея. І після цього у серці Антона закралася образа на Ніну. Але ж він не міг їй прямо так сказати зараз, по телефону. Це було би надто жорстко. До того ж, у душі він вже погодився на цю зустріч.

- Так, ти маєш рацію. Нам дійсно треба зустрітись та поговорити. Де і о котрій тобі буде зручно?
- Давай о 15.00 на Набережній?
- Добре.

Далі буде...



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*