Йому вже понад сто сорок років, а він досі не втратив свого шарму та елегантності, залюбки змагається з молодими і обходить їх у красі, радий гостям і у спеку, і у сніг, завжди відкритий до світу. Його втомлені, однак охайні, вікові доріжки з тихим захватом дивляться щодня вслід юним і підтоптаним велосипедистам. А дивної краси могутні дуби, червоні клени, тюльпанові дерева творять його пишну крону.

По платановій та липовій алеях колись гуляли наші батьки, а тепер гуляємо ми. Він є окрасою не лише Львова, а й нашої країни. Величний у своїй скромності, переконливий у неповторності, творіння відомого майстра садово-паркового мистецтва Арнольда Рьорінга – Стрийський парк. Першочергово він мав назву парк Кілінського, стоїть у парку і пам’ятник варшавському шевцю, Яну Кілінському, полковникові народного війська, учаснику повстання під проводом Костюшка.

Однак львів’янам більше посмакувала назва Стрийський парк, бо розташований він між вулицями Стрийською та верхньою частиною вул. І. Франка. Випробувана роками назва прижилася і відома тепер далеко за межами міста.

Окрасою нижньої тераси (бо є ще й верхня, про це згодом) є водне очко, прикрашене скульптурою русалки та фонтаном. Живуть на тому озерці білі лебеді, долучилася до них і пара чорних, хоча проживає осторонь. Вони саме зараз в очікуванні потомства. Чорна лебідка незворушно сидить на гнізді, а лебідь не відходить від неї далі, як на три метри. А вже коли якийсь голуб-нахаба вирішить поласувати з їхньої пайки, то шум зчиняється на все озеро – тріпає крилами, летить, сичить. Пильнує свою кохану.

Від джерела з питною водою біжить до озера десятиліттями струмок, прикрашений чарівним казковим місточком. І врешті, який парк без замку?! Якщо заглибитись у парк обов’язково побачите і його, вірніше його руїни. Відверто кажучи, замку тут не було ніколи. Це лише імітація, щоб додати парку ще більшої фантастичності, виразності та незабутності.

Оазою світла, тепла, екзотичних рослин є відновлена, сучасна оранжерея. Особливо вишуканий, привабливий вигляд мають пальми, кактуси, фікус, агави, висаджені у ній, посеред золотавої осені та взимку, коли все довкола покрите білим снігом.

У японських школах, в початкових класах, діти вивчають 240 відтінків кожного кольору і вони би вкрай придалися, щоб описати красу алей Стрийського парку, його галявин, газонів, квітників. Не вчився, на жаль, у японській школі, та й читачі блогу, підозрюю, – також. Єдиний правильний вихід – іти і бачити усе на власні очі.

А фото з парку можна переглянути ще тут.

Автор статті: Piligrim.