А тепер Правда про мене і Голубу Діру.
Дорогою до Дагабу, ми заїхали в прокатний пункт, щоб взяти спорядження для плавання над кораловими рифами. Скажу чесно, ще в тому магазинчику ті костюми мені не зовсім внушали велику віру. Але думаю, для знимки тре брати ?.
Взяли все те, гідрокостюм, ласти, маску, жилети, перебралися і пішли в море.
Ну і тут я крізь маску глянула під ноги, і там безодня справді, як в фільмі Кусто.
Думаю, та , що я в тій дірі не бачила, Кусто я переглядала декілька разів , нічого нового мені тут не організували. Тим часом інструктор вже всіх закликав на глибину. На мілині залишилася одна я…. Фото ми вже і так поробили, то прокат був не даремно :))))) 10 баксів як не як :))))
Коли вже всі відпливли на вказану відстань, інструктор почав кричати до мене:
– давай давай… Даффай даффай не бойся….
я то не бойся, але плисти щоразу ставало все страшніше. За мить група з інструктором вже відплили на 50-70 метрів. Групу супроводжували 2 інструктори, то один вирішив повернутися за мною.
Він не розмовляв російською і англійською, то рухами вказав мені на ремені на плечах, і тоді показав, що за ті ремені прищепить мене до себе і показав , що так він буде швидко плисти і ми наздоженем групу. Рухи були дуже різкі, і та пантоміма мені ваапше не сподобалася. І я з моря вийшла на берег.
Тоді один з бедуїнів, молодий хлопчик 17-19 років, вбрав гідрокостюм і ласти , і підійшов до мене і сказав, що можна відплисти , де нема глибини і побачити корали, що він знає це місце. І сказав, що корали варто побачити , хоч дві мінути….
Я задумалася….
Тоді те святе дитя простягнуло мені руку і тихим голосом сказало :
Даввай пажалуйста ?
і….. Оленка поплила.
Коли за декілька секунд я побачила десятки кущів коралів і зграйки синіх, червоних і жовтих рибок, то весь страх пропав. Вони всі нагадували мені синхронних гімнастів, які обертаються і змінюють напрямок всі одночасно.
Захопившись тим видивом, я забула про обіцяних дві хвилини, і пливла з інструтором( який чесно кажучи прив”язав себе рятувальним колом на яке я поклала руки, а він дуже швидко почав пливти.)
Коли за 10 хвилин я згадала про дві мінути, ми вже наздоганяли групу , і врезультаті я пропливла всі 1.5 км рифу….
Ось такі чудеса роблять добрі слова.
Не дурні люди придумали, що будь ласка – чарівне слово ?
таки чарівне, перевірено
Автор статті: Olena Bilous.
Написати коментар