Думав я, гадав, але таки наважився піти зробити вакцину. Так, так, я теж повівся на цю всю «дічь». Хоча, все більше чую від моїх друзів, колег, родичів, що вони вакцинувалися, добре себе почувають і вже навіть отримали сертифікат вакцинації.

Вакцинуватися будь-чим я не хотів, то ж очікував, коли у вільному доступі буде «пфайзер» або ж «модерна». Саме ці вакцини визнає світова спільнота.

Як записатися на вакцинацію?

Це можна зробити як у поліклініці, так і в особистому кабінеті «Helsi.me». Вверху ви побачите розділ «Вакцинація від «COVID 19» і місця, де можна записатися. Особисто я зробив запис у центрі імені О. Довженка. Щоб нашим читачам було більш зрозуміло, що запис у мене був на 15 годину 55 хвилин.

Що ж, мій день настав, я добре поїв перед вакцинацією (так рекомендують лікарі) і приїхав близько 15 години 30 хвилин до центру Довженка (раджу приходити швидше). А ось тут розпочалися приколи на приколі. Це ж Україна, тут можна очікувати всього.

Ліворуч від дверей черга для тих, які записалися у режимі «онлайн», праворуч – так звана «жива» черга. Ніби нічого складного нема, але складнощі таки є. Як запускають людей у приміщення?

Працівник центру масової вакцинації виходить на вулицю і каже, щоб заходили двоє людей з «живої» черги і восьмеро із черги онлайн. Люди не мають культури, ніхто нікого слухати не хоче й тупо пхаються, сваряться між собою. Ті, що були записані на 15 годину пізніше зайшли, ніж ті, що на 16 годину 15 хвилин. За «живих» взагалі мовчу. Там суцільний рагулізм.

Хто хоче вакцинуватися? Дивно для мене, але вікова категорія була різною: це і старші люди, і люди пенсійного віку, молодь, діти. Питаю для чого вам ця вакцина? Одні відповідають, що хочуть їхати за кордон, інші – щоб знову не захворіти, ще одні – щоб просто жити.

З труднощами, але о 16 годині 20 хвилин я таки потрапляю всередину приміщення. У ньому треба піднятися на другий поверх і заповнити анкету зі своїми даними. Увага! Беріть зі собою ручки, адже їх там обмежена кількість, а ті, що є – крадуть.

Що ж, заповнив анкету з особистими даними, підходу до лікаря, він мене питає як я себе почуваю, чи хворів на «COVID 19», пояснює процедуру отримання як першої, так і другої доз вакцини, вносить мене у комп’ютерну базу й за мить я вже біля кабінки, де приємна дівчина робить ін’єкцію у руку.

Все! Я став «чіпованим». Мені кажуть посидіти хвилин зо двадцять, попити води й лише тоді можна йти додому.

Перші відчуття – слабість. Хоча, можливо це через панічні страхи до цих вакцин? У наступному пості я поділюся враженнями про те, як Ігор Воробус переніс першу дозу вакцини «Модерна». Далі буде…

Автор статті: Vorobus.