Мій побут не є цілком zero waste. Чесно кажучи, я до цього і не прагну. Зовсім не тому, що мені байдужий стан навколишнього середовища і я така егоїстична скотиняка, а тому, що наразі для мене немає якісних та доступних по ціні замінників звичних та дуже важливих речей: дитячі підгузки, засоби жіночої гігієни, зубні щітки та пасти і так далі.

От коли будуть, тоді й подивимося.

На даний момент у своїй родині я роблю особистий, прийнятний для мене, максимум для збереження природи. Принаймні я так вважаю. Що мається на увазі: Сортування сміття та непотрібних речей (окремо збираю папір, PET-пляшки, метал, батарейки; непотрібні речі кладу в контейнер «Оселі» або віддаю тим, хто їх потребує; нещодавно почала відсортовувати органіку – біля будинку поставили для неї спеціальний контейнер; минулого тижня долучилась до пілотного проекту збору прострочених медикаментів).

Покупка переважної більшості речей на секонд-хенді (ні, мені абсолютно не соромно про це казати, це мій свідомий вибір, бо для мене річ – це лише річ, не більше).
Відмова від натурального хутра (є якісні синтетичні недорогі замінники – то нащо вбивати тварину задля банальної прикраси чи утеплення одягу).

Годування птахів взимку (переважно це синиці, які вже щоранку заглядають до мене у вікно в очікуванні поповнення годівнички).

Що ж тоді за еко-крок я зробила? Мабуть, уже всі знають про новий закон, що вступив в дію з 10 грудня 2021 року. Він стосується повної відмови від одноразових пакетиків у недалекому майбутньому. Перший етап його впровадження – за раніше безкоштовні та безлімітні пакетики у магазинах покупцю тепер треба платити. Їх вартість поки що незначна – від кількох до 10-15 копійок, залежно від супермаркета. Кажуть, згодом вони мають подорожчати до 1-3 гривень за штуку.

Я давно хотіла придбати багаторазові мішечки на заміну купі одноразових пакетиків, яких вистачає, щоб тільки донести овочі-фрукти додому, і то не факт, що вони залишаться цілими. Далі їхній маршрут виглядає приблизно так: відро для сміття – вуличний контейнер – звалище відходів – мікропластик у Маріанській западині. Чому не купила раніше? Треба було виділити достатньо часу на вибір і визначення того, що саме я хочу: сіточки, мішечки з цупкої чи тонкої тканини, синтетичні чи з бавовни. А часу не вистачало. Коли я дізналася, що закон вступає в силу зовсім скоро, у добровільно-примусовому порядку взялася за вивчення асортименту замінників одноразових пакетів. Описувати все, що я переглядала, не буду, бо це довго, нудно і не всім цікаво. Скажу одразу про результат.

Я купила собі 4 торбинки середнього розміру з цупкої тканини 150D Oxford для «брудних» овочів: картоплі, буряків, моркви. Вміщається туди кілька кілограмів точно, але я багато за один раз все одно не купую. Виробник зазначає, що одна така торбинка здатна витримати до 30 кг. Не перевіряла, чи це правда, але тканина і справді дуже міцна та якісна. За них я заплатила 163 грн. (набір з 3 шт. коштував 120 грн. і 1 мішечок окремо – 43 грн.).

Додатково придбала набір торбинок-сіточок з поліестеру для «чистих» овочів та фруктів: огірків, помідорів, перцю, мандаринів, яблук, бананів. У набір входили 6 мішечків: по 2 різного розміру (маленькі, середні, більші). Майже невагомі, прозорі, на шнурівці, що затягується. Віддала за нього 160 грн.

Крім того, сестричка ще подарувала набір з 3 дуже гарних бавовняних торбинок-сіточок, які можна використовувати для різних продуктів.

«Озброївшись» еко-торбинками, я вирішила потестувати їх в одному з найближчих супермаркетів (це був АТБ), а заодно подивитися на реакцію інших покупців. Очікувала побачити здивовані погляди, почути тихий шепіт за спиною: «Дивись-дивись, оно там дівчина стоїть з торбинками!». Але нічого подібного не було. Люди, як і раніше, брали собі одноразові пакетики, не зважаючи на те, що за них треба платити окремо. На мене з кольоровими торбинками ніхто не зважав. Ну то й добре, бо я не дуже люблю, коли мене роздивляються А торбинки пройшли своє «бойове хрещення», виявившись зручними, міцними та справді якісними, як і обіцяли їх продавці.

Висновок: користуватись багаторазовими торбинками зручно. Вони не рвуться і не заповнюють половину сміттєвого відра після походу по магазинах. Єдиний нюанс: їх треба постійно носити з собою, коли йдеш за продуктами. Але я все одно завжди йду з сумкою-шопером, тому для мене це не проблема. Іноді їх доведеться прати. Та це дуже незначна незручність у порівнянні з купами подертих одноразових пакетиків, які потім потрапляють в землю, воду, повітря. Далі мали би бути якісь пафосні слова про порятунок планети, але їх не буде. Ми всі – дорослі люди. Хай кожен робить свій вибір самостійно. І пам’ятає про наслідки.

Автор статті: Arwenita.