О 5-й ранку гучна сирена повітряної тривоги висмикує зі сну. От гади рашисти! Мені в цей момент якраз снилося, що я керую бойовим літаком-винищувачем і успішно збиваю ворожий літак, який падає, охоплений полум’ям.

Такий сон зіпсували, паразити!

У Львові все спокійно (сирени не рахуються). Дуже багато внутрішньо переміщених осіб. І в кожної такої людини своя трагедія: особиста і спільна, 2 в 1. Всесвіт, певно, здригається від такої потужної хвилі страждань, яку неможливо виміряти жодними вольтами чи амперами.

В супермаркетах АТБ та Арсен так само відсутні крупи і консерви. Правда, в АТБ є трохи рису, а в Сільпо сьогодні привезли розфасовану в разові пакети вагову гречку невідомого виробника. Солі немає взагалі. Її ми знайшли на ринку. До речі, ринки Народний і Зубрівський працюють. Можна купити будь-які овочі, фрукти, непродовольчі товари. А от з курятиною скоро, думаю, почнуться проблеми. Ворожий снаряд потрапив у склади із замороженою продукцією МХП (“Наша ряба”).

Шукаю роботу. Поки що безуспішно. Ніколи б не подумала, що за якихось 2 тижні мені буде так не вистачати зайнятості.
Думаю, ця війна змінить кожного з нас. У ній прямо зараз, у ці хвилини, гартується українська нація.

Ми обов’язково переможемо. Ми вже перемогли рашистів на ментальному полі. Лишилося закріпити перемогу фізично. І цей момент наближає кожний українець, який воює у лавах ЗСУ, який вартує у теробороні, який волонтерить і допомагає людям, який просто добросовісно виконує свої професійні обов’язки. Дякую всім, хто в різний спосіб боронить Україну та підтримує її. Хай всім нам допоможе Бог і сила духу нескореного народу!

Слава Україні!

Автор статті: Arwenita.