За відсутності нашої читачки Арвеніти, яка по робочих питаннях не може вести щоденник воєнної тематики, спробує щось написати й автор блогу. Одразу ж попереджаю, розпускати чуток не буду. Говорять багато чого, але як і всі решта людей довіряю лише офіційній інформації.

Що ж відбувається у Львові?

Побільшало сирен. Схоже, що після удару по Яворівському полігону влада вже себе страхує й як тільки виникає загроза, то вони одразу ж вмикають сигнали тривоги. У понеділок та вівторок їх було стільки, що я не можу й навіть пригадати їх точну кількість. Ну, чесно, вже втомився бігати у бомбосховища. Не люблю засуджувати інших людей, але радив би більшості таки дотримуватися правил безпеки. Ворог він тому й клятий, що невідомо коли і куди він кине свої бомби в майбутньому.

Натомість люди часто нехтують всім. Бачив навіть відео в Інтернеті як лунає сирена, а тато навіть і не думає ховати свою малечу з дитячого майданчику додому.

Багацько людей. Львів став справжнім притулком для біженців. Ще такої великої кількості я не бачив навіть у золоті часи студентства. Переселенців видно не так по розмові, як по поведінці. Обіцяв собі що їх критикувати не буду. Нехай все буде на їхній совісті. А уявіть собі якби ще студенти повернулися в стаціонар.

Продукти. Вже зараз у магазинах, супермакетах, на ринках можна купити фактично все. Вето є лише на алкоголь. Хоча, чув від колег, що в тому ж «Кінг Кросі» почали продавати алкоголь й любителі «флаконів» одразу ж кинулися їх розбирати. А дарма. Ну, невже не можна вже у цей час протриматися без п’янок? До речі, бачив як у парку «Знесіння» одна компанія розвела багаття і їм якийсь дядько чув не дав по морді. Теж треба мати совість. Люди гинуть, а їм весело.

Біля банкоматів людей фактично немає. Гроші можна як зняти, так і покласти на особовий рахунок без жодних проблем.

Курс долара потрохи падає, є проблема з роботами, адже багато сфер ще досі простоюють й, найцікавіше, дуже багато людей користаються послугами «Нової Пошти». Сьогодні це був взагалі аншлаг. Будете здивовані, не волонтерством люди переважно займаються, а власним побутом.

Висновок – як це не банально звучить, але потрохи звикається до війни. А хочеться перемоги й вона буде! Я навіть в цьому не сумніваюся.

Автор статті: Vorobus.