Вчора у Львові завершився 42-й фестивальний сезон Віртуозів. Ні повітряні тривоги, ні ревуни від сирен, ні тривога душ не відібрали мови Музи.

Цей сезон продемонстрував, що весь музичний світ солідарний з Україною і живе, і боліє її ранами.

Неперевершений диригент з Італії Рафаель Понті, привіз до Львова всю силу своєї любові, час від часу під час концерту торкаючи своє серце на якому, маленькою кокардою був пов”язаний прапор України. Він був був дуже щирим і люблячим у своєму служінні музиці для кожного з нас цього вечора.Молодий гобоїст Степан Сивохіп зірвав великі овації залу своєю музикою, яка ледь торкалася глядача, і тонкими пасмами розчинялася у залі наповнюючи його розкішшю звуку.

Подаровані квіти, під гучні овації соліст, одразу віддав скрипальці з оркестру, наче розділяючи і даруючи оркестру не тільки овації, але і свої квіти, а низько вклоняючись публіці дарував залу своє серце…

Брамс і Сильвестров, і симфонічний оркестр Львівської національної філармонії завершили фестивальний сезон, і ті музи, які були присутні скрізь і у всьому сурмили кожному близьку мелодію Перемоги.

Час війни, це найгірший і найстрашніший зі всіх можливих історичних і політичних часів.
Але ми в ньому живемо, і ми мусимо бути присутні тут і тепер у кожній ноті боротьби…
А ще…

Ще любіть і підтримуйте мистецтво.
Підтримуйте, купуючи квитки і квіти…
Підтримуйте гучними оплесками і своєю присутністю…
Підтримуйте купуючи акварелі і полотна…
Бо, коли в тубі засохне остання фарба, а на сцені відіграє остання скрипка, світ здуріє у своєму безумстві…
Велике рожеве сонце цілує дахи готичного Львова, і торкаючись долонь, іде за обрій відпочити.

Іде, щоб дуже скоро зійти над СТОЛИЦЕЮ, великим, всепереможним сяйвом нашої ПЕРЕМОГИ.

Автор статті: Olena Bilous.