В кожного із Вас, а як не кожного то через одну людину є село або дача, яка знаходиться за містом. І щоби там не говорили, але час від часу Ви туди їздите. У когось там колись жили батьки, у когось ще живуть дід та баба.

Та з кожним днем якщо Ви зауважували спостерігається така тенденція як занепад села. Саме про цю тему ми і поговоримо сьогодні у Нашій статі.

Не один раз мабуть зауважували проїжджаючи околицями як на узбіччях стоять розвалені будинки, десь дах впав, десь хата сама завалилася. Чому так? А все дуже просто – людям не вигідно там жити.

Якщо ще села, які знаходять близько до обласних чи районних центрів ще як не як мають трішки мешканців, то віддалені ні. Там проживають хіба люди ті що вже давно живуть у селі і то дуже багато виїжджає до міста у пошуках кращого життя.

Ви думаєте у селі погано жити. Ні ні, ясно що добре. Це і повітря, і екологічно чисті продукти власного виробництва. То чому ж покидають села? А причина одна і вагома – відсутність роботи.

Не будеш ж ти кожного дня витрачати в середньому гривень 20 вдень, щоб їздити туди і назад. Люди знаходять простіший вихід – винаймають квартири. А в село приїжджають хіба що коли вихідні і до родичів або своїх городів.

Отак дивишся на спустілі будинки і аж страшно стає, що колись мало яка хата пустувала. А тепер таких в яких хоть хтось живе мало. Старше покоління вимирає, а молодь і це зрозуміло не хоче тут жити. Всі хочуть до міста. Смертність переважає народжуваність.

Можливо якби в селі була якась робота якою би залучали місцевих людей до праці і платили їм зарплату, то вони би так масово не виїжджали звідти. Та таке трапляється рідко.

Приходять приватні підприємці, потримають кілька місяців фірму чи щось таке подібне і по молодіжному жаргону – свалюють. Людям нічого не залишається як шукати роботу. Ясно, що вмерти ніхто нікому не дасть.

Хтось згадує колективні господарства, що хоч якась але робота була.

На фото: колишня колгоспна кузня у селі Новосілки Самбірського району

Люди їздять на ринки, продають продукти і тим самим заробляють гроші. Але як прийде зима то що продавати?

Якщо маєш коня чи трактор раду собі швидше даш. Та як казав мені один мій знайомий: «Як не буде кому робити, то нащо той трактор».

Поля. Скільки їх тепер пустує і заросло чагарниками. На місці колишніх посівів пшениці тепер повиростали кущі, де хіба вовки ходять. Нема робочої сили і ніхто не буде обробляти гектар городу.

Отакі то реалії сьогодення. Село занепадає з кожним днем.

Автор статті: Vorobus.