17.07.2010 р. 
Іду я сьогодні по вулиці і зустрічаю вулицями багато автомобілів. Нічого дивного на перший погляд, але не подумайте, що це автомобілі просто собі їздять, вони везуть весілля.
Сигнали за сигнали лунають від них, ще мить і пари стануть на поріг щастя або ж вже стали і їдуть або вже безпосередньо в столову або ж по фотографуватися в центрі міста.
Весілля – це добре, але я сьогодні підніму іншу тему, називається вона: Чи варто одружуватися?
Чому мене потягнуло на цю тему, а тому, що недавно розмовляв із знайомим на ім’я Артем. Ситуація з ним наступна:
Хлопчина вже досить довгий час зустрічається із коханою дівчиною, дійшло діло до одруження. І правильно, не все ж бути холостяком, алое є проблема. Хлопець думає чи йому одружуватися чи ні. Прямо як Гамлет – «Бути чи не бути».
Я кажу та женися, що тобі заважає, погуляємо ще в тебе. 🙂 А він на це відповів, що мовляв щось боїться , бо як кажуть – одружитися, означає вдвічі збільшити свої обов’язки і втричі зменшити свої права. 🙂
Потрібно буде створювати свою сім’ю, через деякий час народяться діти і можливо не один малюк. Прийдеться більше часу приділяти уваги сім’ї і так далі. Та з іншого боку жінка – це добре, дуже добре, коли кохана людина поруч, допоможе у будь-яку хвилину.
І в нього виникла дилема – що робити.
Зараз ваш автор спробує врахувати всі плюси і мінуси сімейного життя, а ви на основі цього робіть висновки. Можливо їх зробить і Артемцю, який казав що подумає.
Отже, почнемо з поганого – мінуси сімейного життя:
1.У вас з’явиться мало часу на друзів, Ви вже так часто не будете ходити грати футбол на Короленка чи де-інде чи скажімо попити пивка. Як це ви залишите жінку вдома, а самі підете бухати?
2. Вам прийдеться часто йти на компроміси. Якщо жінка попросить піти з нею втеатр на Лускунчика, то як би ви цього не хотіли повинні піти.
3. Прийдеться бавити дітей. Це не складно, але вас очікують безсонні ночі, малюки бувають капризні тощо.
4. Бракуватиме грошей, бо жінка пильнує зарплату, ви вже не приховаєте грошей так як від батьків. 🙂
5. Прийдеться терпіти храп жінки. Я звичайно жартую, але всіляке буває.
Підсумок з усього написаного вище – не одружуватися.
Та це ще не кінець. Як і у всьому є інша сторона медалі.
Переваги сімейного життя:
1. Нарешті покінчите із холостяцьким життям.
2. Кохана людина завжди буде з вами поруч.
3. Не стидно вийти на люди. Жінка, яка б вона не була, піклуватиметься про свого коханого.
4. Не будете спати 3 дня після запою.
5. Можливість продовження роду.
6. Гроші діляться навпіл і рішення приймаєте обоє.
Ось такі от пироги, малята. Так що думайте перед тим чим одружуватися, щоб не було так як буває за пів року вже подають на розлучення.
А насамкінець пропоную вам подивитися цікаве відео, висновки робіт самі:
Автор статті: Vorobus.
однозначно що одружуватися варто 🙂 але потрібно одружуватися з надійною людиною,в підтримці якої можна не сумніватися і з якою можна буде вирішувати любі сімейні проблеми. якщо вже перед одруженням виникають якісь сумніви,значить щось не так і ще питання чи такий шлюб довго протримається.а взагалі на мою думку потрібно відчувати чи лежить душа до людини з якою одружуєшся і чи на даний момент одруження – це те що потрібно.якщо так значить варто робити цей крок
Переваги 4-6 – сумнівні, як на мене 🙂 Що ж до самого одруження – то звісно, треба, втім не потрібно робити з цього такого собі Рубікону. Поясніть мені хто-небудь, навіщо після поставлення заповітного підпису починати ломати себе й корегувати лінію поведінки до коханої/коханого, мотивуючи це тим, що “так татцьо/мамця завше робили”? Та і тезу про те, що “весілля – це добре” можна заперечувати з піною на вустах. Уай, перетворили свято кохання на зїзд цьоць/сімейний мордобій/кілька днів пияцтва/щасливе улюлюкання й пяне “гооорь-каааа”, молодці які
Так бач, що наш горобейчик вже дозрів. То говорив про весну та цвірінькання, а це бачу зацвірінькав цілком інакшу пісеньку. Видать попав у тенета. Так Воробусе, пора вже своє кубельце заводити. Ну хай щастить тобі. :laugh:
я важаю, шо сумніви – це відповідь “Ні” на таке питання . А взагалі треба не зважаючи на протести родичів, пожити окремо разом, і тільки так стане зрозуміло, чи варто це продовжувати. і ще одне, якшо матеріально ви не можете таке собі дозволити – оце і є неготовність до одруження, важаю шо “доїти” батьків принизливо для обох.
Нині громадянський шлюб – відповідь на всі сумніви. Най спробують пожити разом. Бо зітхання на лавочках і тримання за ручки – о дуже класно, сумісне життя – то інша річ. Дуже часто буває так. що кохана людина дуже скоро перестає нею бути, і тому перевага 2 якось швидко перетворюється у недолік.
Так, сидіти на “шиї” у батьків річ неприємна, але багато молодих пар вибирають саме цей варіант, а результатом такого варіанту в 80% розлучення. Бо ніхто нікому не хоче терпіти. Та й матерільне становище має велике значення. Стара пословиця говорить – “Коли біда ходить дверима, кохання втікає вікнами. 🙁
Єдиний шлюб, котрий визнаю особисто я – громадянський. Пояснюю чому: лише він тримається ВИНЯТКОВО на почуттях, а не на печатках (РАГС) чи народних традиціях & релігії (бачив я вагітних наречених в білій сукні, котрі котрі пускали сльозу в церкві, а потім їх застукували з дружбою в туалеті) :yes:
А, і ще. Першочергове завдання закоханої пари, котра хоче бути разом – максимальне усунення родичів з обох сторін від впливу на їх життя і втручання в нього. Особливо якщо в когось з них родина сільського типу (в сім’ї чоловіками практикується бухання і побиття дружин, а жінками терпіння цього, пліткарство і сунення носа в чужі справи замість розбирання в своїх). Тобто як мінінмум треба жити окремо в іншому районі міста, а ще краще узагалі в іншому місті.
Хочу мушу визнати я упереджений не стосовно шлюбу, а шодо післяцеремонійного з’їзду родичів, котрі хочуть побухати в кафешці і покричати “гіркооо”. Це я ненавиджу на клітинному рівні. А якщо так не зробити, вони всі цю новутворену сім’ю возненавидять. Такі ось вони, українські традиції :sick:
Пора на клітинному рівні всю твою родину виводити.., щоб ніхто і ніколи не згадав про тебе. 😛
Чоловіче, ти тролити любиш бачу, молодець.