31.07.2017 р. 
Як же хочеться інколи вибратися кудись за місто щоб тебе ніхто не бачив і ти також. Особисто я люблю їздити в Карпати.
Там і свіже повітря й чисті річки, а якщо ще й є хороша компанія збоку, то виїзд за місто стає ще цікавішим.
Звісно, що не кожна людина хоче жити в польових умовах. Багато кому потрібні відповідні умови, принаймні будинок для ночівлі.
Читати далі...
Колиби у Карпатах. Будинок під горою Яйко-Перегінське
Як же хочеться інколи вибратися кудись за місто щоб тебе ніхто не бачив і ти також. Особисто я люблю їздити в Карпати.
Там і свіже повітря й чисті річки, а якщо ще й є хороша компанія збоку, то виїзд за місто стає ще цікавішим.
Звісно, що не кожна людина хоче жити в польових умовах. Багато кому потрібні відповідні умови, принаймні будинок для ночівлі.
Читати далі...
А далі розповім про те, чому не можна вірити місцевим коли піднімаєшся на яку-небудь вершину.
На моїй історії подібне трапилося вперше.
Було колись що пішов з колегою на білі гриби й місцевий дідуган відправив нас далеко мотивуючи це тим, що внизу їх велика кількість.
Але, щоб заблукати на маршрутці – це щось нове.
Якщо ви хочете поїхати на озеро Синевир, то для того, щоб урізноманітнити вашу подорож вартує сходити на вершину, яка розташована поруч. Її назва – Стримба (1719 метрів над рівнем моря).
Похід на неї розпочинають із відомого села на Закарпатті – Колочави. Тут окрім великої кількості музеїв є ще й два марковані маршрути на гору Стримба: синій та зелений.
Воробус і компанія йшли по зеленому, який розпочинається із перевалу Присліп.
Продовжую розповідати про похід на вершину Стримба.
Минулу частину розповіді завершив на тому, що Воробус і компанія увійшли в ліс. Саме звідси й розпочався стрімкий підйом.
А далі про чергову подорож Ігоря Воробуса.
Чесно скажу, набридло мені їздити туди де вже бував, тому дуже хотів поїхати в район озера Синевир. Окрім того, що планував безпосередньо відвідати озеро, так ще й цікавили вершини Стримба та Негровець.
На них я точно ще не бував.
У Закарпатській області знаходиться чудове село в яке ваш автор мріяв з’їздити давно. Його назва – Колочава.
Цікавий цей населений пункт тим, що в ньому функціонує, увага, аж десять музеїв. Де ви бачили подібне? В українських селах добре щоб один музей працював, а тут аж десять.
Само собою, що Воробус не міг оминути хоча б один музей. Зосередився на найпопулярнішому – «Старому селі», який відкрили не так давно, а точніше у 2007 році.
Черговий день завершується, а це означає, що настав час оновити блог, який ви зараз читаєте. І перше про що буде мова, так це вже про традиційну для мене філософію.
Інколи Воробуса на неї пробиває.
Як і обіцяв і на далі буду писати про те, як виробляється біометричний паспорт.
У минулій публікації була розповідь про запис на електронну чергу. Зараз же про те, як треба здавати документи і де це треба робити.
Продовження першої частини розповіді.
Дорога вверх чимось цікавим не відзначилася. Помітно було, що в цій місцевості мало хто ходить. Хоча, де-не-де траплялися сліди від вогнища.
Висновок – не одна людина шукала залишки розбитого літака. А от чи успішними виявилися ці пошуки це залишиться загадкою.
Те, що новина про вступ у силу безвізового режиму для України порадувала багатьох наших співвітчизників – це факт.
Відтепер щоб поїхати закордон не треба робити набридливі візи. Достатньо лише мати біометричний паспорт та ще декілька платіжок і можна буде подорожувати по Європі.