6.09.2017 р. 
Хто з наших читачів не був у Києві?
Це не лише столиця нашої країни, місто в якому проживає близько трьох мільйонів людей, а й великий культурний, туристичний, транспортний, соціально-економічний і не лише центр.
Тут завжди є на що подивитися, де погуляти чи навіть посидіти.
Читати далі...
Сучасний Київ (фото)
Хто з наших читачів не був у Києві?
Це не лише столиця нашої країни, місто в якому проживає близько трьох мільйонів людей, а й великий культурний, туристичний, транспортний, соціально-економічний і не лише центр.
Тут завжди є на що подивитися, де погуляти чи навіть посидіти.
Читати далі...
Як відомо, минулих вихідних вашому автору вдалося побувати на Сході нашої країни у місті Харкові.
Це одне з найбільших міст України, великий культурний, адміністративний центр, колишня столиця. Його площа становить близько 350 кілометрів квадратних, а населення складає 1,5 мільйони людей.
Продовжуємо…
Свого часу Ігор Воробус вже бував на полонині Боржава. Тоді як зараз пригадую, що піднявшись на вершину Великий Верх ми спустилися для ночівлі під водоспадом Шипіт.
І саме в цьому місці я спалив свій новенький смартфон за який віддав кругленьку суму грошей.
Думав, що більше ніколи не піду на Боржаву, але часи минули і я знову пройшовся цим цікавим хребтом.
Кілька днів тому Ігор Воробус знову вибрався в гори. На цей раз з колегою вирішив здійснити екстремальний похід на гору Стій, яка знаходиться на полонині Боржава.
Екстремальність сходження полягала в тому, що здійснили ми підйом та спуск за один день, а це приблизно 25-ть кілометрів.
Тим не менше, такі потуги того вартують. Боржава вразила своєю красою, навіть незважаючи на те, що пекло сонце, йшли переважно хребтом.
Продовжуємо робити віртуальний тур фортецею у Білгород-Дністровську. На черзі друга частина розповіді.
Можна багато писати про історію будівництва, але й без того в інтернеті є велика кількість інформації про фортецю.
Я ж розповім цікаву легенду.
Після того, як Росія забрала в України Крим багато людей вирішили їздити відпочивати на Чорне море біля Одеси.
В теплу погоду там спостерігається справжній фурор. Не подумайте, що нема місць для поселення. Вони то є, але от із квитками на залізницю є проблеми і то суттєві. Тому, їх треба брати заздалегідь.
Люблю подорожувати й стає досить доброю традицією розповідати про цікаві місця де вдалося побувати.
Одним із поселень куди вартує завітати є Колочава, село у Закарпатській області де на даний час функціонує аж 10-ть музеїв.
Ви мені назвіть село, де функціонує хоча б один музей, а тут цілих десять.
Чесно кажучи, був здивований.
Завершальна частина розповіді про похід Воробуса і компанії на вершину Молода.
Отже, на третій прокинулися ми пізно. Все-таки, атома далася взнаки та й лягали ми пізно. Поки зварили бограч, поки поговорили, поки розставили намети й вже третя година ночі.
Тим не менше, плани на третій день також були.
Розпочався другий день походу на гору Молоду з чудового сонечка, яке ми побачили коли вилізли з намету. Це не могло не радувати, адже попереду на нас очікувало сходження на омріяну гору на якій ще ніхто з нас не бував.
Поснідавши Воробус, Орест та Антон зібрали речі, сіли в автомобіль і попрямували в напрямку Молодої. На неї треба йти з лісництва Мшанське по червоному маршруту.
Звісно, маючи в наявності транспортний засіб не хотілося йти аж так далеко, тому спільно було прийнято рішення доїхати до підніжжя гори максимально близько.
Саме тут ми допустилися великої помилки. Доїхавши до руїн туристичного притулку треба було саме біля нього поставити автомобіль і прямувати далі пішки.
Літо продовжується, а з ним й Ігор Воробус продовжує подорожувати. Поки що їздимо по горах, але вже незабаром заїду в дуже цікаве місце.
На цей раз на вас очікує розповідь про те, як Воробус і компанія їздили на гору Молоду. Знаходиться вона неподалік села Осмолода, що в Івано-Франківській області.
Добратися туди дуже важко.