1.09.2016 р. 
Як і обіцяв Воробус одразу ж після публікації з розповідями нашого спеціального кореспондента – п. Олега з Чорнобильської зони, ми розпочинаємо великий цикл фото галерей саме із цього міста.
Розповідати – це одне, а от побачити хоча за допомогою віртуального туру – це інше.
Читати далі...
Сучасний Чорнобиль. Частина перша (фото)
Як і обіцяв Воробус одразу ж після публікації з розповідями нашого спеціального кореспондента – п. Олега з Чорнобильської зони, ми розпочинаємо великий цикл фото галерей саме із цього міста.
Розповідати – це одне, а от побачити хоча за допомогою віртуального туру – це інше.
Читати далі...
Мало хто наважується поїхати у подорож в це місто. А все тому, що тут 26 квітня 1986 року відбулася масштабна катастрофа, яка забрала життя не однієї людини, а ще багато буде мучитися від її наслідків не одну сотню років.
Думаю, читачі здогадалися, що мова сьогодні піде про Чорнобильську зону в якій нещодавно вдалося побувати нашому спеціальному кореспонденту – п. Вертоліту.
Завершую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
Отже, на черзі день третій.
Продовжую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
На черзі день другий.
Отже, після того, як у перший день повечеряли й втомлені лягли спати, ранок зустрів нас прохолодою. Якщо ви будете спати на галявині під вершиною Мала Попадя, то знайте, що вітер там продуває добряче.
Автор відпочив після подорожі й вже зараз розпочинає серію репортажів про похід Воробуса та компанії у туристичний похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
Були в горах три дні, тому й поділю свою розповідь на три частини.
Воробус не може спокійно сидіти вдома, тому знову ось так взяв і подався подорожувати.
Якраз наступило свято Дня Незалежності нашої країни, а, як відомо, з року в рік у мене є традиція кудись вибиратися в похід саме в цей день.
Пригадую їздили ми в цей день на гору Піп Іван, на Велику та Малу Сивулю… на ті ж озера Аршиці.
Так співпадало, що було багато вихідних. Як десь не поїхати…
Схоже, що черговій мрії таки вдалося збутися, адже ваш покірний автор таки зумів знайти всі озера Аршиці.
Перші три, а це: Забуте, Аршиця та Росохан відвідав ще раніше, а буквально вчора (26 серпня 2016 року) вдалося заскочити ще й на озеро Лужки.
А далі розповім про цікаве місце відпочинку, яке віднедавна з’явилося у Шевченківському гаю.
Знову ж таки, не знав що таке взагалі тут існує якби не недільна прогулянка парком. Йду такий собі аж раптом бачу, що ліворуч від дороги, яка завертає до головного входу посеред лісу збудоване щось таке дуже цікаве.
Хмм, зацікавився, адже новинки – це завжди добре.
Минулих вихідних автор блогу – Ігор Воробус прогулювався парком «Знесіння».
Там окрім місць для відпочинку можна натрапити на старовинну колію, яка колись за часів Австро-Угорської імперії була дуже популярною у нашому місті.
Збудовано її було ще у далекому 1912 році й вона допомагала людям дістатися від Підзамче через Личаків й аж до Винник.
Перепад висот у цьому районі ще той, тому колія була прокладена кругами. За те, які тут можна було побачити краєвиди.
Вихідні тривають, а це означає, що можна не сидіти за набридливими комп’ютерами, а йти десь прогулятися. Погода хороша, нарешті наступило тепло… Зараз мій термометр показує +30 градусів вище нуля.
І найголовніше, нема дощу.