19.07.2016 р. 
Літо – пора відпочинку, тому в хаті явно сидіти не треба, а старатися десь виїздити на природу, моря.
З останніми зараз трохи в людей важкувато, адже фінансове становище у країні бажає бути кращим та й без Криму якось не так.
Є Одеса, але вона не може зрівнятися з кримським півостровом.
Тому, приходиться їхати кудись на озера, а ще краще в гори. Скажімо Воробусу моря не потрібно, я би краще кудись поїхав, підкорив нові вершини на яких ще не бував.
А їх, до слова, в тій же Львівській області є дуже багато.
Читати далі...
Які гори можна відвідати у селі Тухля
Літо – пора відпочинку, тому в хаті явно сидіти не треба, а старатися десь виїздити на природу, моря.
З останніми зараз трохи в людей важкувато, адже фінансове становище у країні бажає бути кращим та й без Криму якось не так.
Є Одеса, але вона не може зрівнятися з кримським півостровом.
Тому, приходиться їхати кудись на озера, а ще краще в гори. Скажімо Воробусу моря не потрібно, я би краще кудись поїхав, підкорив нові вершини на яких ще не бував.
А їх, до слова, в тій же Львівській області є дуже багато.
Читати далі...
Черговий день наступив, а це означає, що настав час порадувати наших читачів черговими публікаціями.
І, зокрема, сьогодні ми будемо говорити на такі теми як: ідея щодо відвідування вежі Ратуші, візит Воробуса у хінкальню, а також відкриємо для наших читачів новий вид спорту – волейбол.
Поспішати куди нема, тому про все по-порядку.
Культурно-мистецьке дійство під назвою – «Ніч у Львові» триває й під час нього у п’ятницю, 15 липня вашому автору вдалося побувати на екскурсії у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра й Павла.
Збудований він був на початку 17 століття у стилі бароко.
Бував до того тут не один раз, але саме під час цих днів організатори проводили екскурсії боковими наварами храму.
Воробус і на далі розвивається й сьогодні вдалося відкрити для себе нове захоплення – кінний вид спорту.
Щоправда, участі в змаганнях я не брав, а лише пробував вчитися їздити верхи. До цього колись, пригадую, вже катався на коні, але було це дуже давно й неправда. :)
Де у Львові можна покататися на конях?
Як відомо, минулих вихідних вашому автору довелося побувати в такому селі як Тухля.
Знаходиться воно в Сколівському районі Львівської області за якихось 5 кілометрів від селища міського типу – Славське.
Засноване це поселення було ще у далекому 1397 році. Населення на даний момент складає близько 2500 тисяч людей. Плюс не варто забувати, що сюди часто приїздить велика кількість туристів.
Особливо це стосується свят та покатульок на лижах.
Дійшовши до вказівника на «на Маківку» ми трохи перепочили й задумалися, а куди ж йти далі, адже було дві дороги: одна ліворуч – автомобільна, інша – ґрунтова прямо по курсу.
Було прийнято рішення йти ліворуч, адже читав в інтернеті, що саме ця дорога є новою й по ній краще йти. Хоча, чесно скажу, колись будучи ще зовсім юним ходив на Маківку саме по старій дорозі. Там треба йти вздовж дороги, а потім різко звернути ліворуч та набрати висоту.
Вихідні минули, видалися вони для Воробуса вже аж надто насиченими. Але, від того і є літо, щоб не сидіти вдома, а десь їздити, кататися…
От і вчора, 10 липня автор зібрав компанію у складі 11-ти чоловік для того щоб поїхати у село Тухля й саме там підкорити такі вершини як Захар Беркут та Маківка.
Перед тим читав в інтернеті, що подібний маршрут легко можна пройти за день, а загальна його протяжність близько 19-ти кілометрів.
Що ж, прийшлося пробувати…
Вже 10-ть років з року в рік у місті Лева приблизно у липні місяці проходить наймасштабніший турнір серед фанів.
Воробус вже давно хотів взяти в ньому участь адже любить їздити по таких святах спорту, але завжди то я за нього забував, то не було за кого грати й так далі.
І от сьогодні, 8 липня 2016 року така нагода трапилася.
А у цій публікації поговоримо про відпочинок, а саме про те як Воробус був сьогодні у парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького.
Буваю там не часто адже вже виріс із того віку, коли ходив кататися на атракціонах, але щось сьогодні вирішив прогулятися саме в ці місця та подивитися, а що ж цікавого там відбувається.
А цією публікацією ми завершуємо віртуальний тур гірським масивом під назвою – Мармароси.
Зайвих слів про красу цих гір говорити не буду, бо вже і так було багато чого сказано, а краще розповім про те, а коли саме треба йти в цей похід.
Так як за два дні з дорогою все пройти навряд чи вдасться, то оптимально їхати сюди на травневі вихідні. Проте, треба бути пильним з погодою, адже якщо у нас може бути тепло, то на мармароському масиві багато де може зустрічатися сніг, а то й падатиме дощ.