Літо – пора відпочинку, тому в хаті явно сидіти не треба, а старатися десь виїздити на природу, моря.
З останніми зараз трохи в людей важкувато, адже фінансове становище у країні бажає бути кращим та й без Криму якось не так.
Є Одеса, але вона не може зрівнятися з кримським півостровом.
Тому, приходиться їхати кудись на озера, а ще краще в гори. Скажімо Воробусу моря не потрібно, я би краще кудись поїхав, підкорив нові вершини на яких ще не бував.
А їх, до слова, в тій же Львівській області є дуже багато.
Читати далі...
29.07.2016 р. 
І знову поговоримо на тему туризму.
Й в найближчій публікації розповім про поточний стан озер Аршиці на яких мені нещодавно довелося побувати.
Точних їх координатів вказувати знову не буду.
Чому? Вже неодноразово пояснював, що люд в нас дикуватий і якщо кудись приходить, то обов’язково за собою не думає прибирати, смітить, а ще й більше – просто знищує природу.
Читати далі...
А далі буде пост про те, як нищать природу в Карпатах. І нищить не хто із-за кордону, а самі ж люди, які тут проживають.
Вони й не здогадуються як ця вирубка згодом може вплинути на наше з вами життя. Живий приклад – Закарпаття, де люди після затоплень нарешті зрозуміли суть проблеми.
Минулих вихідних Ігор Воробус з друзями вирішили зробити похід за маршрутом Мислівка – Осмолода.
Завершальний день нашого походу озерами Аршиці видався, мабуть, найлегшим зі всіх днів що ми там перебували.
Хто уважно читає наш блог, ті люди знають, що його автор – Ігор Воробус перейшов на новий рівень розвитку ресурсу.
Справа у тому, що відневдана я почав зніматися у фільмах. Такий собі актор.
Що це означає? Якщо все буде добре, то подорожі в Карпати й не лише будуть завершуватися документальними фільмами.
Принаймні два таких вже вийшло в люди.
Другий день нашого походу озерами Аршиці розпочався із того, що ми прокинулися на озері Забутому, поснідали й потрохи почали збиратися далі в дорогу.
А вона, до слова, обіцяла бути дуже цікавою, адже мали за день знайти залишки літака на хребті Аршиця, піднятися на вершину Горган-Ілемський та встигнути до озера Аршиці на ночівлю.
Забігаючи наперед скажу, що це зробили ми завдяки титанічним зусиллям. Щоправда на літак ми так і не натрапили.
Та, про все по-порядку.
Приїхав Воробус з гір, трохи відпочив й поступово буде розповідати про наші пригоди на хребті Аршиця.
Окрім того, що ми їхали туди побачити озера Аршиці та піднятися на вершину Горган-Ілемський, я ще собі поставив за мету – знайти залишки літака, який впав якраз недалеко від Горгану ще й у далекому 1983 році.
Кажуть, що це місце вдалося відвідати малій кількості людей. А саме подібні розмови тягнуть автора до ще більшого екстриму.
На відміну від минулого разу, цього я вже підготувався значно краще. Перечитав багато публікацій в інтернеті від людей, які там бували, розробив маршрут, взяв навігатор з точними координатами.
На завершення відпустки Ігор Воробус вирішив зібрати компанію із 4-ох чоловік та вибратися на три дні на озера Аршиці.
Свого часу я вже тут бував, тому дорогу на водойми знав.
А щоб було ще цікавіше, то поставив собі за мету відвідати вершину – Горган-Ілемський, а також знайти залишки літака, який розбився на хребті Аршиця у далекому 1983 році.
Обіцяв Воробус кудись вибратися в серйозний похід і схоже, що таки час для цього настав.
Вже завтра зранку ваш покірний у складі трьох чоловік виїздить на декілька днів знову ж таки подорожувати хребтом Аршиці.
Хто уважно слідкує за життям Ігоря Воробуса та цим блогом, ті люди знають що минулого року я вже там бував.
Тоді ми з великими потугами (було двоє чоловік), але таки знайшли озера Аршиці: Забуте, Аршиця та Росохан. Звісно, що копієчку напам’ять я тоді теж кинув в одне з озер, то ж, як бачимо все йде до того, що таки туди знову повернуся.
Черговий день наступив, а це означає, що настав час порадувати наших читачів черговими публікаціями.
І, зокрема, сьогодні ми будемо говорити на такі теми як: ідея щодо відвідування вежі Ратуші, візит Воробуса у хінкальню, а також відкриємо для наших читачів новий вид спорту – волейбол.
Поспішати куди нема, тому про все по-порядку.